2015-09-06
371
| Видатки зведеного бюджету на фундаментальні дослідження, стимулювання НТП, млн.грн. | 294,9 | 713,3 | 789,3 | 998,7 |
| % від загальних видатків бюджету | 0,8 | 1,4 | 1,4 | 1,66 |
| % від ВВП | 0,22 | 0,41 | 0,38 | 0,45 |
Для прикладу, у СРСР наприкінці 1980-х рр. видатки на НДДКР становили 5,5% національного доходу.
Сьогодні в Україні діє більш 200 науково-технічних програм. По коду «Фундаментальні дослідження й стимулювання НТП» фінансується більш 60 міністерств і відомств.
Діючими способами державної фінансової підтримки також є:
- державні цільові кредитні програми;
- гарантування позик;
- надання субсидій і дотацій на меті інноваційно-технічного розвитку.
У США до 90% фінансової допомоги виділяється у формі гарантії позик (гарантується до 90% суми позики, але не більш 500 тис. дол.). Разом з тим, розміри такої допомоги щороку знижуються, тому що щорічно не вертаються 300 – 400 млн. дол. По гарантованих кредитах.
У Німеччині в 1948 р. був створений Банк кредитних гарантій (для керування коштами, які надійшли з метою підняття Європи відповідно до Плану Маршалла). У цей час він надає такі гарантії для малих і середніх підприємств.
У Канаді діє більш 200 місцевих центрів розвитку, що гарантують позики в сумі до 75 тис.дол. (звичайно в сільських або віддалених районах).
Такі центри існують також у Великобританії й Франції.
У розвинених країнах також поширені пільгові кредити. Так, в Італії малі підприємства можуть одержувати кредити на 10 років під 3 – 5% річних, а при достроковім погашенні сума боргу знижується на 20 – 30%.
У відповідності зі статтею 17 Закону України «Про інноваційну діяльність» суб'єктам інноваційної діяльності можуть бути надані наступні види фінансової допомоги:
1) повне безпроцентне кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Держбюджету, бюджету АРК, місцевих бюджетів;
2) часткового (до 50%) безпроцентного кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Держбюджету, бюджету АРК, місцевих бюджетів у випадку залучення іншої необхідної суми для виконання проекту суб'єктами інноваційної діяльності;
3) повної або часткової компенсації (за рахунок коштів Держбюджету, бюджету АРК, місцевих бюджетів) відсотків, які виплачуються суб'єктами інноваційної діяльності банкам і іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;
4) надання державних гарантій банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;
5) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків.
Така фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.
Пріоритетні напрямки інноваційної діяльності затверджує Верховна Рада України. Інноваційний проект, який відповідає таким напрямкам є пріоритетним.
Державою передбачений певний механізм кваліфікації інноваційного проекту як пріоритетного. Проходження інноваційним проектом даної процедури припускає його державну реєстрацію й занесення до Державного реєстру інноваційних проектів. Надання фінансової підтримки здійснюється на конкурсній основі.
Вищевказана державна фінансова підтримка здійснюється за допомогою формованих на загальнодержавному й місцевому рівні спеціалізованих і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ. Фонд таких установ також може формуватися за рахунок іноземних інвестицій юридичних і фізичних осіб, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб і інших джерел, не заборонених законом. При цьому, бюджетні кошти можуть направлятися тільки на фінансову підтримку пріоритетних інноваційних проектів, інші ж кошти – у будь-які інші напрямки інвестування.
Необхідно відзначити, що така фінансова підтримка надається тільки за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договів поручництва, що, відповідно, значно звужує можливості її одержання.
Необхідно відзначити, що до справжнього моменту даний механізм не працював. В 2004 р. Міністерством промислової політики був сформований список інноваційних проектів, у який увійшли 182 проекту на суму 806,9 млн.грн. Фактично ж профінансований тільки один на суму 4 млн.грн.
Внаслідок того, що інноваційна активність у державі в значній мірі забезпечується за рахунок розвитку сфери малого бізнесу, що вимагає максимальної підтримки з боку держави. Звідси, державна фінансова підтримка в сфері інноваційної діяльності тісно пов'язана з фінансовою підтримкою малого бізнесу.
Відповідно до постанови Кабміну України від 18.02.92г. був створений Державний інноваційний фонд, що включає 26 регіональних відділень. Його кошти формувалися з бюджетних асигнувань, обов'язкових відрахувань підприємств (1% від обсягу виробництва), причому 70% коштів залишалося в розпорядженні регіональних відділень. Даний фонд надавав підприємствам усіх форм власності довгострокові безпроцентні кредити під реальні проекти. Разом з тим, кошти даного фонду переважно використовувалися не по цільовому призначенню – з 1995 р. кошти даного фонду (крім його регіональних відділень) включені до складу доходів і видатків Держбюджету України, а з 1996 р. – і кошти його регіональних відділень. У результаті основна частина коштів направлялася на соціальні виплати. Недоліком функціонування даного фонду також була неефективність використання коштів – повернення позикових коштів склало в 1998 р. тільки 2.6%.
З 1999 р. він перетворений у Державну інноваційну компанію.
Державна інноваційна компанія як небанківська фінансово-кредитна установа припускає:
- фінансування інноваційних проектів, спрямованих на впровадження прогресивних науково-технічних розробок і технологій у виробництво, освоєння випуску нових видів продукції шляхом надання підприємствам кредитів і проведення ними спільної діяльності;
- залучення позабюджетних коштів для фінансування інноваційних проектів і т.п.
При наданні державної фінансової підтримки важливе місце в механізмі займає експертиза інноваційних проектів. Завданням такої експертизи є оцінка наукового й технічного рівня проекту, можливостей його виконання й ефективності. Існує три основні методи експертизи інноваційних проектів, яким надається державна фінансова підтримка:
1) описовий;
2) порівняння положень «до» і «посля»;
3) порівняльна експертиза.
Описовий підхід до здійснення експертизи одержав широке поширення в багатьох країнах. Його сутність полягає в розгляді потенційного впливу результатів здійснення проекту на ситуацію на певному ринку товарів і послуг. Даний метод дозволяє узагальнити отримані результати, прогнозувати й ураховувати побічні ефекти. Його недоліком є неможливість коректного зіставлення декількох альтернативних варіантів проекту.
Метод порівняння положень «до» і «посля» дозволяє брати до уваги не тільки кількісні, але і якісні показники різних проектів. Разом з тим, даному методу властива висока ймовірність суб'єктивної інтерпретації інформації й прогнозів.
Порівняльна експертиза полягає в зіставленні результатів підприємств і організацій, що одержують державну підтримку з тими, хто її не одержує. Даний метод застосовується в США й інших країнах з розвиненою економікою.
Позитивні й негативні сторони даних методів експертизи обумовлюють їхнє комбіноване застосування.
Спеціалізованою комісією ОЕСР рекомендовано керуватися наступними засадами проведення державної експертизи:
- необхідність наявності незалежної групи дослідників, що виступають арбітрами в спірних ситуаціях за результатами експертизи, по добору фахівців її провідних і методам контролю;
- розгляд при розрахунках доданої вартості діяльності в області досліджень і нововведень як виробничої;
- здійснення попереднього прогнозування й планування видатків на середньострокову перспективу, щоб мати можливість визначити передбачувану ефективність і час для контролю;
- взаємозв'язок методів контролю з перспективами розвитку системи керівництва науково-технічною політикою на державному рівні.
