Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна бути відповідним чином оформлена. На кафедрі державного управління, відповідно до загальноприйнятих норм, вироблені вимоги до оформлення курсових робіт. Цей бік справи не можна недооцінювати: правильне оформлення роботи – це теж вироблення необхідних навичок, і студентові необхідно навчитися надавати своїй праці належного виду.

Курсова робота студента готується українською мовою. Оптимальний обсяг курсової роботи за прийнятими на кафедрі нормами, повинен становити 25-30 сторінок тексту. Перевищення цих меж свідчить, як правило, про наявність у роботі «загальних місць», відволіканні від суті питання й багатослівності.

Курсова робота пишеться (друкується за допомогою комп’ютера) на аркушах білого паперу формату А4 (210х297 мм), заповнюваних з одного боку, і подається на кафедру в папці або в швидкозшивачі. На аркушах робляться поля: ліве – 3 см., праве – 1,5 см., верхнє й нижнє – по 2 см. Робота повинна бути надрукована шрифтом Times New Roman, розмір шрифту – 14, інтервал між рядками – 1,5. Параметри абзацу: перший рядок (червона) – відступ 15-17 мм. Для основного тексту: ліва межа абзацу – 0, права межа – 0. Абзацний відступ повинен бути однаковим у всьому тексті роботи.

Усі сторінки нумеруються, крім першої, титульної сторінки. До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Структурні елементи, розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки повинні чітко й стисло відбивати зміст розділів, підрозділів. Переноси слів у заголовках не допускаються.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ»,«ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої ве­ликої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунк­тів, рисунків, таблиць і т. ін. подають арабськими цифрами без знака «№». Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи, який включають до загальної нумерації її сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш є основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа. Титульний аркуш повинен містити відомості, які подають у такій послідовності:

Ø повне найменування вищого навчального закладу;

Ø повна назва кафедри;

Ø назва індивідуального завдання (курсова робота);

Ø назва теми курсової роботи;

Ø дані про студента – виконавця роботи (курс, група, назва галузі знань та спеціальності підготовки, прізвище та ініціали студента);

Ø дані про керівника (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали);

Ø місто і рік виконання курсової роботи[7].

За титульним аркушем розміщується листок фіксації результатів захисту курсової роботи, який є другою її сторінкою. Усі елементи листка фіксації результатів захисту заповнюють науково-педагогічні працівники – члени комісії із захисту курсової роботи[8].

Зміст вміщує в собі перелік скорочень, умовних позна­чень, символів, одиниць і термінів (якщо вони є), вступ, заго­ловки розділів і підрозділів (якщо вони є), висновки, список використаних джерел, додатки (якщо вони є) із вказівкою номера сторінки, з якої починається розділ чи підрозділ.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності). Якщо в роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік необхідно друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

Якщо в курсовій роботі спеціальні терміни та скорочення повторюються менше трьох разів, або число спеціальних термінів (назв), які скорочуються, невелике, то перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Наприклад: «Значна увага в документах Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі – ВООЗ) приділена питанням забезпечення громадського здоров’я».

Вимоги до структурних елементів основної частини. У вступі має бути:

Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослі­дження, коротко викладена історія питання (ступінь вивчен­ня теми) за хронологічним чи концептуальним принципом.

Об'єкт дослідження:...

Предмет дослідження:...

Мета дослідження:...

Гіпотеза дослідження (якщо вона є):...

У відповідності з метою і гіпотезою дослідження став­ляться такі завдання:

- розкрити...

- встановити...

- виокремити...

Методи дослідження: філософські…, загальнонаукові…, спеціальні….

Наукова новизна дослідження полягає у тому...

Практичне значення дослідження….

Апробація результатів дослідження….

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ,... розділи, висновки, список використаних джерел із... найменувань,... додатків. Загальний обсяг... сторінок. Вимоги до викладу тексту курсової роботи

Текст курсової роботи – це виклад відомостей про пред­мет (об’єкт) дослідження, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності означеної роботи (опис теорії, методів роботи), та її результати. Текст курсової роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на пункти або на під­розділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінче­ну інформацію і висновки.

Висновки. Висновки вміщують безпосередньо після викладу тексту, починаючи з нової сторінки. Висновки повинні містити в собі синтез «наскрізних» висновків за розділами, оцінку повноти вирішення поставлених завдань.

Посилання у курсовій роботі. При написанні курсової роботи необхідно наводити посилання на джерела, на основі яких розробляються визначені проблеми, завдання, питання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Необхідно точно відтворювати цитований текст, бо найменше його скорочення може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

Ø текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках застосовується вираз «так званий»;

Ø цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

Ø кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

Ø при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

Ø якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

Ø якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. – О.В.), (підкреслено мною. – О.В.), (розрядка моя. – О.В.);

Ø в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі нема.

Цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в такому разі знижується рівень курсової роботи. При надмірному цитуванні створюється враження компілятивності праці, при недостатньому – знижується наукова цінність роботи.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань у списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у працях [1-7]...»; «...у працях [1; 7; 23]...». Коли в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, необхідно наводити посилання у квадратних дужках з обов’язковою вказівкою номера сторінки. При цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на які дається посилання в курсовій роботі, наприклад: «...у монографії [11, С. 203]...».

Список використаних джерел. Важливо звернути увагу на те, що має суттєве значення при підготовці курсової роботи та при оформленні списку використаних джерел.

Список використаних джерел розміщується після основного тексту роботи. До цього списку рекомендується включати основну і спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання. Список джерел у курсовій роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми, навички роботи з навчальною та науковою літературою.

Використані джерела розміщують у списку декількома способами:

Ø в порядку їх згадування у тексті за наскрізною нумерацією;

Ø в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків,

Ø у хронологічному порядку.

Правильне оформлення виносок і списку літератури (у сукупності іменованих науковим апаратом дослідження) – це найсуворіша вимога, що діє в усіх без винятку наукових і видавничих установах. Рецензент повинен ясно бачити, яку літературу і як використовує автор, звідки запозичені ним ті або інші відомості, чию точку зору (свою або іншого дослідника) він у цей момент викладає.

Ілюстрації та таблиці, розташовані на окремих аркушах, вміщують у загальну нумерацію сторінок роботи. Ілюстрації й таблиці на аркуші формату А3 ураховують як одну сторінку.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи. Їх розташовують у порядку згадування в тексті поси­лань до них. Кожний такий додаток повинен починатися із зазначення з правої сторони нової сторінки слова «Додаток» і його позначенням. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Перший додаток позначається як «Додаток А». Якщо у роботі лише один додаток, то він теж позначається як «Додаток А».

Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Неприпустимим і неприйнятним є довільне скорочення слів. Зрозуміло, робота повинна бути написана грамотно, значна кількість помилок уже сама по собі робить роботу незадовільною. Умовні скорочення й абревіатури можуть бути використані лише в тому разі, слово або група слів ускладнює сприйняття викладеного матеріалу, у зв’язку із частим його повторенням або скорочення має розповсюджене застосування в літературі. Розшифровка використаних у роботі (не загальноприйнятих) умовних скорочень і абревіатур дається автором на початку роботи – після плану (змісту), перед вступом. Прізвища, назви установ, організацій, фірм, назва і інші власні імена в тексті роботи наводять мовою оригіналу.