Методичні вказівки до проведення досліджень

15 16 17 18 19 20 21

До п. 3.1.3 У схемі на рисунку 3.1 прийняті такі позначення:

1 – вимикач;

2 – індукційний регулятор (потенціал – регулятор);

3 – вимірювальний комплект К-50;

4 – обмотка статора асинхронного двигуна;

5 – обмотка якоря навантажувального генератора постійного струму;

6 – вимикач кола обмотки якоря;

7 – вимикач кола обмотки збудження;

8 - обмотка ротора асинхронного двигуна;

9 – пусковий реостат;

10 – навантажувальний реостат генератора (тумба);

11 – вимикач.

За наявності на робочому стенді монтажної схеми ідентифікувати її з принциповою схемою на рисунку 3.1.

До п. 3.1.4 У асинхронних машинах коефіцієнт трансформації прийнято визначити від обмотки ротора незалежно від їх номінальних напруг. Тому коефіцієнт трансформації може бути як більше, так і менше одиниці.

Для визначення коефіцієнта трансформації дослідним шляхом до обмотки статора при розімкнутій обмотці ротора підводиться напруга, близька до номінальної, та вимірюється на затискачах обох обмоток. Вірніше було б вимірювати фазні напруги, але тому що нульова точка обмотки ротора звичайно недоступна, а нульова точка обмотки статора доступна не завжди, тому обмежуються виміром лінійних напруг обох обмоток.

За дійсне значення коефіцієнта трансформації приймається відношення середніх арифметичних з виміряних значень напруги статора та ротора :

До п. 3.1.5 Під неробочим ходом розуміють роботу двигуна, увімкнутого до мережі і не з’єднаного з виробничим механізмом.

В умовах навчальної лабораторії для навантаження двигуна застосовується навантажувальний генератор постійного струму. Тому НХ двигуна може бути здійснений, якщо демонтувати з’єднувальну муфту на валу, для чого обов’язково повинен бути дозвіл викладача. Тому що ця операція потребує участі обслуговуючого персоналу і займає багато часу, припускається при проведенні дослідження муфту не розбирати. У цьому випадку навантажувальний генератор не збуджується і його якірна обмотка розімкнута. Значить, досліджуваний асинхронний двигун буде нести невелике навантаження, що відповідає механічним втратам навантажувального генератора.

Для проведення дослідження складається схема (рисунок 3.1). Обмотка статора 4 двигуна приєднується до джерела живлення вимикачем 1 через індукційний регулятор (потенціал-регулятор) 2, що служить для зміни напруги на затискачах обмотки статора. В коло ротора 8 вмикається пусковий реостат 9, а також амперметр АЗ для визначення ковзання.

Пуск двигуна провадиться без навантаження на валу. Після цього, піднявши напругу на затискачах двигуна індукційним регулятором до 1,3 , роблять перший запис таких величин: підведеної фазної напруги для кожної фази, струму статора в кожній фазі, споживаної потужності. Подальші записи роблять поступово знижуючи напругу індукційним регулятором до можливо низьких значень. При зниженій напруги статора помітно починає зростати ковзання. Збільшення струму ротора, спричинене збільшенням ковзання, обумовлює підвищення струму в обмотці статора. Це явище і ставить нижню межу напруги в досліді НХ.

Показання вимірювальних приладів, що отримані в процесі проведення дослідження, заносять до таблиці 3.1.

Рисунок 3.1 – Схема дослідження АД з фазним ротором

Таблиця 3.1 – Дослід неробочого ходу

№ п/п	U_A	U_B	U_C	I_A	I_B	I_C	P_A	P_B	P_C
Поділки	Поділки	Поділки
C_V=	C_I=	C_W=

До п. 3.1.6 Під час дослідження КЗ асинхронного двигуна припускається живлення обмотки статора при замкненому накоротко і загальмованому роторі. Якщо за таких умов до затискачів двигуна підвести номінальну напругу, він буде споживати струм у декілька разів перевищуючий номінальний. При цьому ізоляція обмоток перегрівається.

Під час проведення досліджень варто обмежуватися такою напругою, при якій струм КЗ не перевищує 1,5 – 2,0 номінального.

Схема з’єднання двигуна залишається такою ж, як і для досліду НХ, з тією лише різницею, що ротор повинен бути замкнутий накоротко і загальмований за допомогою важеля, а межу вимірювання приладів потрібно змінити відповідно до очікуваного струму і напруги. При користуванні комплексом вимірювальних приладів К-50 може виявитися, що мінімальна межа вимірювання вольтметра, що входить у комплект, буде занадто велика для вимірювання підведеної напруги. У цьому випадку варто взяти окремий вольтметр з межею, що підходить для вимірювання, і вимірювати тільки одну напругу між будь-якими двома лінійними затискачами обмотки статора. Результати вимірювань занести до таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Дослід короткого замикання

№ п/п	U_К	I_A	I_B	I_C	P_A	P_B	P_C
Поділки	Поділки	Поділки
C_V=	C_I=	C_W=

До п. 3.1.7 Під робочими характеристики асинхронного двигуна розуміють залежності ряду величин від корисної потужності на валу. Це характерні для умов експлуатації: споживана потужність і струм, ковзання, момент на валу двигуна, ККД і коефіцієнт потужності за умови незмінності прикладеної напруги і частоти.

У лабораторних умовах навантаження двигуна здійснюється за допомогою спареного з ним генератора постійного струму.

Проводиться реостатний пуск двигуна від мережі, для чого зі схеми вилучається потенціал-регулятор.

Після закінчення пуску асинхронного двигуна збуджують до номінальної напруги навантажувальний генератор, завантажують двигун до навантаження, що відповідає споживаному ним струму Після цього роблять перший запис показань приладів. Потім поступово розвантажують двигун до НХ, записуючи показання вимірювальних приладів. Для кожної точки повинні бути отримані дані, які потрібні для визначення ковзання методом амперметра постійного струму. В коло однієї з фаз ротора вмикають магнітоелектричний амперметр з нулем посередині шкали (безпосередньо або за допомогою шунта в залежності від номінальних струмів ротора). Частота струму обертового ротора мала, тому стрілка амперметра буде коливатися в такт коливань струму. Якщо відрахувати кількість повних коливань стрілки за час t c. (за допомогою секундоміру), то ковзання: *100(%), де - частота струму статора.