Лексичні запозичення в українській мові з інших мов.Старословянізми,їх семантичні,фонетичні,словотвірні,морфологічні ознаки

Не існує жодної мови, у лексиці якої не було б запозичень з інших мов. Найдавнішими запозиченнями в лексичній системі української мови є слова, засвоєні зі слов’янських мов і передусім зі старослов’янської мови, яка в давній період була першою літературно-писемною мовою всіх слов’ян. Слова, засвоєні зі старослов’янської мови, називають старослов’янізмами. Вони мають виразні фонетичні, словотвірні й семантичні ознаки. Істотною ознакою сучасної української літературної мови, на відміну від російської, є надзвичайно мала кількість засвоєних лексичних старослов’янізмів, особливо виділюваних за фонетичними і словотвірними ознаками. Їх уживання обмежене книжними стилями (художнім, публіцистичним і конфесійним) з метою надання виразам урочистості, піднесеності, а нерідко й іронічного чи сатиричного характеру.

Найдавнішими запозиченнями зі слов’янських мов є запозичення з польської мови (їх називають полонізмами), зокрема: блазень, в’язень, кепський, ліжко, обіцяти, помста, підлога, сподіватися тощо.

Через польську мову засвоєно чеські лексичні запозичення (чехізми, або богемізми): брама, влада, гасло, замок, огида, праця, смуток, табір тощо.

Помітним є безпосереднє запозичення слів із російської мови. Власне росіянізмами є слова: баян, гармоніст, завод, сарафан, паровоз, кадет тощо. Значну кількість запозичених із російської мови слів українська мова засвоїла шляхом калькування, тобто копіювання слів за допомогою власних лексичних одиниць і словотвірних засобів: вантажообіг, верстатобудування, держзамовлення, вогнегасник, місяцехід, телебачення тощо.

Запозичення із неслов’янських мов потрапляли до української мови у різні періоди її розвитку і різними шляхами. Найдавнішими є запозичення з грецької і латинської мов безпосередньо або через посередництво старослов’янської мови. Грецизмами є такі слова, як корабель, левада, корал, канат, вапно, кипарис, мигдаль, кит, крокодил, паламар, псалтир, ікона, монах, біблія, монастир тощо. Значну частину становлять терміни-інтернаціоналізми: граматика, логіка, морфема, гімназія, клімат, сатира теологія тощо. У зв’язку з прийняттям християнства було запозичено велику кількість власних імен: Анастасія, Архип, Євген, Кузьма, Петро, Олександр, Тарас, Федір та інші.

З латинської мови, яка панувала в науці, освіті, юриспруденції, державному управлінні в країнах Європи аж до ХVІІ ст. включно, українська мова запозичила в основному термінологічні назви: агітація, екзамен, елеватор, вектор, інтеграл, лінія, косинус, асиміляція, суфікс, префікс, інфінітив, аудиторія, декан, факультет, студент тощо.

Старослов'янський - Виникла як мова перекладів із грецької мови(на основі болгаро-македонських діалектів) на слов'янський християнських церковних книг братами із греч. міста Солоники Кирилом і Методієм.Слова, запозичені із старослов'янської мови мають:

а) звукосполучення ра, ре, ла, ле замість оро, ере, оло: враг, град, здравствувати, древо, власть, злато, благо, плевели;

б) префікси воз-, пре-, пред-, со-: воздвигнуты, премудрий, представити, соратник;

г) суфікси -знь, -тель, -ин(я), -ащ(ий), -ущ(ий), -м(ий): приязнь, учитель, святиня, трудящий, грядущий, неопалимий.

Старослов'янізми вживаються для створення високопіднесеного, урочистого стилю мови.

Морфологічні ознаки старослов'янізмів (морфемні, тобто словотворчі)

Суфікси: - ство-, - ний-, - ами-, - ам-, - еми-, - їм-, - ен-, - ин-, - ащ-, - ящ-,

Префікса: віз-, чрез-, пре-, низ-, нис-, з-, ис-. Корінь: - благо-, - бого-, - грехо-, - добро-, - душі-,-суе-.

Семантичні ознаки старослов'янізмів

Приналежність до релігійного культу: хрест, апостол, святий. Слова відверненої лексики: беззаконня, результат, гріх

Роль старослов'янізмів у створенні лексико-семантичної лексики російської мови

Старослов'янська мова, найстарша письмова слов'янська мова, мова церковних книг, одержав широке поширення на Русі після прийняття нею християнства. Старослов'янізми збагатили синоніміку нашої мови й одночасно його виразні можливості, оскільки старослов'янські по походженню синоніми в значній частині відрізняються стилістично (маючи відтінок високости, книжності або офіційності) від інших синонімів.