Звертання, вставні та вставлені компоненти ускладнюють речення додатковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об'єктивної дійсності. На письмі вони виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні — інтонацією і характеризуються такими специфічними особливостями: не є членами речення; не відповідають на жодне питання; не пов'язуються ні сурядним, ні підрядним зв'язком із членами речення; деякі з них утворились із речень з різною мірою втрати предикативності.
Ускладнювальні компоненти речення вживаються для того, щоб привернути увагу до висловленої думки або виразити своє ставлення до неї.
Звертання — це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до яких спрямоване мовлення: Земле!.. Тобі я на рану не висиплю солі — я окроплю твою рану цілющим зерном. (Ол.); Не запізнись, друже. Нам 'ятай... (Довж.).
Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмінку, як у наведених вище прикладах, або співзвучним із називним:
Київ мій, ти у серці завжди (Сос.).
|
|
Звертання може бути виражене також прикметником, дієприкметником, числівником, ужитим у значенні іменника: А може, зараз ти не в полі, любий, а десь у теплому гостиннім домі (Ткач.);
Другий, вперед!
Звертання можуть уживатися без пояснювальних слів або з ними, тобто бути непоширеними або поширеними: Всю кров тобі, Вітчизно, завжди готові ми віддати (Сос.); Моя Вітчизно дорога, яка в тобі горить снага! (Мал.).
Звертання ускладнюють здебільшого спонукальні й питальні речення. Вони можуть уживатися на початку, в середині й у кінці речення.
1. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам (Укр.).:
2. Якщо звертання вживається в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього — той знак, якого вимагає інтонація речення в цілому: Вставай же, сонце! Слався, дух творчості людської! (Важ.); Де зараз ви, кати мого народу? (Сим.).
3. Якщо звертання вживається в середині речення, то воно з обох боків виділяється комами: Як ти любиш, серце моє рвійне, почуттями тільки і живеш, то радієш ти, а то спокійне, то печаль в тобі без краю й меж (Ткач.).
4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього пишеться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. (Сос.).
5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то вони від звертання комами не відділяються: О дні зими, зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине (Ткач.).
|
|
6. Якщо звертання повторюються або вони однорідні, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Дніпро, Дніпро! Ти покохав, як матір, Україну, ти рідним братом її став і братом до загину (Олесь); Мій коханий! Птах мій сонцекрилий!.. Чом так мало бачимось цю зиму (Ткач.).
Вправа 126. Напишіть протокол загальних зборів студентів вашої групи з таким порядком денним: 1. Звіт старости групи про результати зимової екзаменаційної сесії. 2. Про розподіл стипендій.
Вправа 127. Напишіть рішення зборів студентів вашої групи про відзначення кращих студентів-відмінників.
Вправа 128. Доберіть синоніми до слова сказати і складіть з ними речення.
Вправа 129. Вставте потрібні літери; поясніть правопис поданих слів.
Апенд..ц..т, ас..гнац..я, Ч..л.., апельс-.н, Єг.пет, к..пар..с, д..намізм, пац..єнт, фабр..ка, ф..нанси, дец..метр, діапазон, акс-.ома, ш..фр, х..рург, Палест.на, Алж..р, ауд..єнц..я, д..алект..ка, на.-вний, граф..к, такс.., деф..с, кул..нар..я, д..спансер, пс-.вдонім, Р..м, інф..н..т..в.
Вправа 129. Запишіть слова, опускаючи дужки, поясніть правопис. Значення поданих слів запам'ятайте.
І(н,нн)овація — нововведення: 1) внески коштів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки й технології; 2) сучасні дослідження в різних галузях на основі нових підходів;
ло(т,тт) — партія товару. Широковживаний термін на публічних торгах. Пропонований до продажу товар розбивається на ло(т,тт)и;
бі(л,лл)ь — законопроект, що вноситься на розгляд законодавчих органів, іноді — чинний закон;
д(и,і)лер — член фондової біржі (окрема особа, фірма) й банк з функціями купівлі-продажу валют, цінних паперів, дорогоцінних металів;
(і,и)нсайдер — особа, яка володіє конфіденційною діловою інформацією завдяки своєму службовому становищу;
ко(л,лл)ізія — зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів;
бестсе(л,лл)ер — книга, що користується особливим попитом, видана великим накладом;
д(і,и)фамація — опублікування в пресі або проголошенняпорадіо, телебаченню відомостей, що ганьблять кого-небудь;
а(т,тт)аше — 1) офіційна особа, задахована до дипломатичного представництва як спеціаліст в якій-небудь галузі, наприклад військовій; 2) молодший дипломатичний ранг;
ж(и,і)ро — передатний підпис на векселі, чеку, розпорядженні клієнтові банку про перерахування суми на рахунок третьої особи.
Вправа 130. Замініть визначення синоніма – словами іншомовного походження. Поясніть їх написання.
І. 1. Збройний напад однієї чи кількох держав на іншу державу для захоплення її території, політичного чи економічного підпорядкування її народу. 2. Музичний супровід. 3. Явище обману зору, слуху внаслідок психічного розладу. 4. Яскраве освітлення будинків, вулиць, парків з метою прикраси. 5. Частина стіни, стелі, прикрашена орнаментом, що заповнюється, як правило, живописним чи скульптурним зображенням. 6. Скорочення, що використовуються в усному та писемному мовленні. 7. Поєднання кількох (не менше трьох) музичних звуків різної висоти, що сприймаються як звукова єдність. 8. Вираження чогось абстрактного, будь-якої думки, ідеї в конкретному образі. 9. Оскарження судової постанови у вищій судовій інстанції. 10. Сценічна постанова, побудована на перебільшено комічних положеннях. 11. Той, що не дотримується панівної релігії, інакомислячий. 12. Помилкове уявлення, викликане оманою відчуттів, викривлене сприйняття дійсності. 13. Маса товару з упаковкою, тарою.
Довідка: агресія; акомпанемент; галюцинація; ілюмінація; панно; абревіатура; акорд; алегорія; апеляція; буфонада; дисидент; ілюзія; брутто.
II. 1. Звання, що присвоюється шашкісту та шахисту найвищої кваліфікації. 2. Пригнічений психічний стан. 3. Нереальний, який не існує в дійсності. 4. Систематичне зібрання однорідних предметів. 5. Вітер, що періодично змінює свій напрям: улітку дме з моря, узимку — із суходолу. 6. Протидія, опір будь-якій політиці, чиїмось діям, поглядам. 7. Крита галерея (як правило, між паралельними вулицями) з рядами магазинів або контор. 8. Спортивне змагання на автомобілях або мотоциклах за заданим режимом руху, 9. Зони тропічних степів, що розташовуються по обидва боки від екватора, вкриті трав'янистим покривом у сукупності з окремими деревами. 10. Багатий заміський будинок, дача, оточена садом.
|
|
Довідка: гросмейстер; депресія; ірреальний; колекція; мусон; опозиція; пасаж; ралі; савани; вілла.
Вправа 131. Перепишіть слова, розкриваючи дужки. Запам'ятайте значення цих слів, правильно використовуйте їх у мовленні. Із запропонованими словами складіть речення.
1. А(н,нн)тація - нотація:
а(н,нн)отація — коротка, стисла характеристика змісту книги, статті тощо: вичерпна а(н,нн)отація, написати а(н,нн)отацію;
нотація — 1) система умовних позначень (напр., у музиці, шахах): шахова нотація, вивчати нотацію; 2) (розм.) догана, повчання, висловлені людині, яка допустила якийсь промах: нудна нотація, вислуховувати нотацію.
2. А(ф,фф)екг — е(ф,фф)ект:
а(ф,фф)ект — (психол.) короткочасне бурхливе переживання людини, сильне нервове збудження, іноді до знепритомніння (сильний а(ф,фф)ект; бути у стані а(ф,фф)екту);
е(ф,фф)ект — 1) результат, наслідок яких-небудь дій, заходів (економічний е(ф,фф)ект, е(ф,фф)ект від лікування); 2) сильне враження, спричинене кимось або чимось (дешевий ефект, погоня за ефектом).
3. Гу(м,мм)анізм — гу(м,мм)анність:
гу(м,мм)анізм — 1) ідейна течія епохи Відродження, яка мала на меті визволення людини від гніту, утвердження моральних прав людини на земне щастя, вільне виявлення бажань і прагнень (риси гу(м,мм)анізму); 2) світогляд, пройнятий любов'ю до людини, піклуванням про її благо, повагою до її гідності (високий гу(м,мм)анізм, проповідувати гу(м,мм)анізм);
гу(м,мм)анність — людяність (гу(м,мм)анність лікаря, формувати гу(м,мм)анність).
|
|
4. Депре(с,сс)ія — репре(с,сс)ія:
депре(с,сс)ія— 1) застій в економіці (депре(с.сс)ія виробництва), 2) пригнічений психічний стан людини (душевна де-пре(с.сс)ія); 3) зона зниженого атмосферного тиску (депре(с,сс)ія в циклонах);
репре(с,сс)ія — покарання з боку державних або адміністративних органів (нечувані репре(с,сс)ії, в умовах жорстоких ре-пре(с,сс)ій).
5. Ди(с,сс)онанс,— а(с,сс)онанс:
ди(с,сс)онанс — 1) неузгоджене звучання (ди(с,сс)онанс скрипалів); 2) рима, в якій не збігаються наголошені голосні (вірш, написаний ди(с.сс)онансом); 3) розлад, неузгодженість (ди(с,сс)онанс партнерів);
а(с,сс)онанс — повторення у віршах голосних; неточна рима, в якій збігаються лише наголошені голосні (використовувати а(с,сс)онанс).
6. Е(м,мм)іграція — і (м,мм)іграція — міграція:
е(м,мм)іграція — 1) масове переселення з батьківщини до іншої країни, тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення (трудова е(м, мм)іграція);
2) сукупність е(м,мм)ігрантів, що живуть у якійсь країні (єврейська е(м,мм)іграція);
і(м,мм)іграція — 1) в'їзд іноземців у певну країну на постійне або тривале проживання (і(м,мм)іграція профашистських елементів); 2) сукупність і(м,мм)ігрантів, що живуть у якійсь країні (російська і(м,мм) іграція);
міграція — переселення, переміщення (міжнародна міграція, міграція хімічних елементів).
7. Інтерпе(л,лл)яція — інтерпо(л,лл)яція:
інтерпе(л,лл)яція — (політ.) у парламентах — письмовий запит урядові з якогось важливого питання, після обговорення якого приймається відповідна ухвала (відповідати на інтерпе(л,лл)яцію);
інтерпо(л,лл)яція — 1) (спец.) — неавторська вставка пізнішого походження в літературному або іншому тексті, якої немає в оригіналі (слушна інтерпо(л,лл)яція); 2) знаходження у математиці й статистиці проміжного значення якоїсь змінної величини на основі ряду сусідніх відомих значень (лінійна інтерпо(л,лл)яція).
8. Кла(с,сс)ичний — кла(с,сс)ний — кла(с,сс)овий:
кла(с,сс)ичний — 1) пов'язаний з давньогрецьким, давньоримським світом, з його культурою; античний; який красою подібний до статуї стародавніх греків і римлян; правильний (класична література; класичний профіль); 2) який стосується класицизму, одного з основних напрямів європейської літератури й мистецтва XVII — початку XIX ст., зразком для якого було давньогрецьке й давньоримське мистецтво (кла(с,сс)ичний стиль, кла(с,сс)ична архітектура), 3) створений класиком, видатним письменником, діячем мистецтва, науки, спорту то що; зразковий; (розм.) чудовий;
найкращий (кла(с,сс)ична спадщина, кла(с,сс)ичний нокаут),
кла(с,сс)ний — 1) який стосується класу як підрозділу початкової або середньої школи (кла(с.сс)ний керівник; кла(с,сс)ні збори), 2) який має високий професійний або спортивний розряд, рівень; майстерний (класний спеціаліст);
кла(с,сс)овий — який стосується суспільних класів; їх вза- ємовідносин, ідеології та ін. (кла(с,сс)овий ворог, кла(с,сс)ова політика).
9. Ко(л,лл)едж — ко(л,лл)еж — ко(т,тт)едж:
ко(л,лл)едж — вищий навчальний заклад в Англії, США та деяких інших країнах;
ко(л,лл)еж — середній навчальний заклад у Франції, Бельгії, Швейцарії та деяких інших країнах;
ко(т,тт)едж — невеликий заміський будинок для однієї сім'ї.
10. Стре(с,сс) — стру(с,сс):
стре(с,сс) — (книжн.) загальна реакція організму на дію внутрішніх або зовнішніх подразників (психічний стре(с,сс));
стру(с,сс) — 1) різкий коливальний рух, поштовх (струс поверхні Землі); 2) (перен.) надзвичайно сильне переживання, глибоке зворушення (внутрішній струс).
Вправа 132. Із поданого тексту випишіть слова іншомовного походження і поясніть їх правопис.
Давайте подивимось правді у вічі. Ми знаємо не значення цих слів — кожного окремо, а місце їх у реченні, дуже приблизно —ситуацію, в якій вони звичайно вживаються. Перевіримо це на собі. Ось ряд слів: тактовний, коректний, галантний, імпозантний, рафінований. Що можна сказати одразу? Скажемо, що це слова, якими характеризують поведінку людини, дають їй загалом позитивну оцінку (тобто ми окреслили ситуацію, в якій вони вжи-ваються).
А тепер спробуйте розкрити значення кожного з цих слів — окремо. Чим відрізняється тактовність від коректності? Чи всяка галантна людина обов'язково при цьому й імпозантна?
Тактовний — той, у кого добре розвинуте почуття міри, це почуття вже підкаже йому, як поводитись у певній ситуації; як правило, це людина делікатна, вона вміє триматися належним чином у кожній ситуації;
коректний — ще є слово коректор (посада), коректура (правка), корективи — всі вони від латинського «виправлений», «виправляти»; отже, коректний — який знає правила поведінки, ввічливий;
галантний — так кажуть про людину не просто ввічливу, а вишукано ввічливу, люб'язну, привітну (переважно про чоловіків У минулому: «галантний кавалер»);
імпозантний — справляє враження своєю зовнішністю, величний, поважний, показний, статечний (звідси імпонувати — викликати повагу; справляти враження своїм виглядом; подобатися).
Про когось кажуть наївний, а про когось рафінований. Що краще, що гірше? «Рафінований» без уточнення — слово нейтральне, воно означає «очищений від сторонніх домішок», а про людину — «витончений». Може бути «рафінований інтелігент» — це висока похвала, а може бути й «рафінований злочинець» (А. Коваль).
Вправа 133. Перепишіть речення, поставте розділові знаки при звертаннях. Схарактеризуйте звертання за морфологічним вираженням, за будовою, за місцем у структурі речення.
1. Гордою, сміливою бурею бурхливою встань народе зраджений як один, устань: з гімном — перемогами новими дорогами підемо на брань (Чум.). 2. Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же жити люди на землі? (Кост.). 3. Боюсь твоїм очам відкрити душу. Ти чорнобривий пильно не дивись! Тепер із болем забувать я мушу того, хто так, як ти, дививсь колись (Ткач). 4. В мене ім'я України моєї з сонцем погожим з'єдналось навік. Друзі Погляньте сьогодні на неї — вся вона — ніби проміння потік (Ткач). 5. Ой сонечку-батечку догоди, догоди! А ти земле-матінко уроди, уроди! (Олесь). 6. Мій рідний сину бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні (Крищ.). 7. Моя біографія друзі сягає в далекі ті дні, коли мене бусол на лузі підкинув батькам навесні (Біл.). 8. Приймай мене мій ярий світе в свої журу чи благодать, щоб разом плакать, і радіти, і все, що буде, розділять (Крищ.). 9. Впади нещасний та убогий і заридай! Бо вколо — тьма (Тел.). 10. Ти постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш рідне слово. Ти наше диво калинове кохана материнська мово (Біл.). 11. Мій красеню Дніпре Наче хмари, сірим стаєш ти від осінньої імли (Ткач). 12. Мати мати не журися, не сумуй, не проклинай... Я і сам ходжу, як смуток, з серцем, змученим украй... 13. О слово рідне орле скутий чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, дітьми безпам'ятне забутий. 14. О моя дитино вік твій — місяць май. 15. Спи дитиночко кохана баю, люлі, бай. А ти місяцю до рана в колисоньку сяй. 16. Спи ж мій малесенький годі гулять... Зайчики білі давно уже сплять (3 те. О. Олеся). 17. Співуча, солов'їна мово-мамо перед тобою — сонячні мости (Шут.).
Вправа 134. Поставте іменники Дніпро, зима, мати, батечко, пташка в кличному відмінку та введіть їх у речення як звертання. Поясніть пунктограми.
Вправа 135. Прочитайте вірш, знайдіть у ньому звертання. Поясніть розділові знаки.
Пробач
Пробач, мій дню, що був похмурим, Пробач, мій рух, що кволим був, Пробач, любове, що в зажурі Твоє ім'я на мить забув. Пробач мені, серпневий степе, Бо завинив, здається, знов І на побачення до тебе Я не збирався, не прийшов. Пробач мені, далекий друже, Що згадку затягай дими, Хоч у свої серця байдужість Не смієм поселяти ми. Пробач мені, дитинства хато, Що не озвавсь на тихий плач... Стою німий і винуватий, Зігнутий зболеним «пробач».
(В. Крищенко)
Вправа 136. Запишіть текст під диктовку. Звірте написане з надрукованим. Знайдіть у тексті звертання, визначте, чим вони виражені. Поясніть пунктограми при звертаннях.
Що ми залишаємо в серцях своїх синів, батьки? — запитаю я сам у себе, у своїх ровесників — батьків і матерів, виходячи з підлітками в похід до витоків радості їхнього дитинства й отроцтва;
Я закликаю всіх батьків і матерів: ходімо разом з нашими дітьми до витоків радощів їхньої юності, покажемо їм ці витоки, нехай вони всім серцем відчують, якою дорогою ціною здобуті їхні радощі. Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки і матері, те, що стало для них святинею, — самовіддану любов до Вітчизни. Повторимо, дорогі батьки, у своїх синах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя, про добробут наших родин.
Зробіть, дорогі батьки й учителі, так, щоб кожна дитина пройшла шлях — від першої пригорщі землі для садіння яблуні до першого достиглого яблука, — і ви переконаєтесь, що ця романтична, одухотворена добрими почуттями праця облагороджує людину.
Семирічні хлопчики, яких я двадцять років тому зустрівна порозі школи і які тоді були соромливі, тулилися до материнської руки, — стали дорослими людьми. І щоразу, коли приводить свого сина батько, якого я знав з колиски, я в думці питаю молодого
батька:
— Що ти залишив у серці свого сина, батьку? Ти повторив себе в своєму синові — в нього твої очі, твоє волосся, твої рухи...
Але чи зможеш ти повторити в ньому свою душу, чи зможеш створити людину, таку ж красиву, як ти, і красивішу, ніж ти?
Кожному молодому батькові, який переживає незабутні почуття хвилювання в ті хвилини, коли син робить перший крок по цій стежині, хочеться сказати: залиш, дорогий батьку, в серці сина свого моральне і духовне багатство поколінь.
Залишимо, дорогі батьки, в серцях наших синів усю красу навколишнього світу, все багатство сердець наших предків (В. Сухомлинський).
Запитання і завдання для самоконтролю
1. Що таке протокол?. 2. Хто підписує протокол загальних зборів (нарад)?
3. На які види поділяються протоколи за обсягом фіксованих у
них відомостей?
4. Які реквізити використовуються під час написання протоколу?
5. Що таке витяг з протоколу?
6. Що таке резолюція? З яких частин вона складається?
7. За яких умов у словах іншомовного походження пишеться й, її
8. За якими правилами у словах, запозичених з інших мов, вживаються подвоєні букви? У яких групах слів?
9. Як позначається роздільна вимова в іншомовних словах?
10. Від чого залежить уживання апострофа чи м'якого знака для позначення роздільної вимови?
11. Що таке звертання?
12. Які розділові знаки ставляться при звертаннях?
13. Прочитайте текст і визначте його основну думку.
Звертання пане, пані вживається в дипломатичній та офіційній
сферах.
Є у нас іще одне звертання, яким не всі, на жаль, уміють користуватися. Це слово колега. Воно узвичаїлося в середовищі ме-
диків, учених, зрідка — юристів; так звернутися може лише людина однакового статусу (не може сказати «колега» студент до професора, але можуть так сказати студенти один до одного). Слово це останнім часом активізувалося і, як кажуть, «розпливлося», втратило чіткі контури. Раніше це звертання поширювалося лише на так звані інтелігентні професії— лікар, учитель, юрист, тепер на всі — без достатніх підстав.
Вибираючи найпридатніший для певної ситуації тип звертання для встановлення контакту, ми при цьому — часто несвідомо —, користуємося ще одним могутнім засобом, який нам дала природа. Цей засіб — інтонація.
Інтонація, накладаючись на певну форму звертання, доповнює:
й конкретизує його основну барву. Інтонація й наголос можуть унести потрібний нам емоційно-експресивний відтінок у будь-яку форму найменування — повну, офіційну, а чи скорочену, спрощену (А. Коваль).
Увага! Культура мовлення!