2015-09-06
491
Процес формування особистості в дошкільному віці тільки починається, і поведінкові порушення ще не є стійкими. Вони варіативні і в значній мірі можуть бути зворотнім. Тому стосовно дошкільного віку зазвичай не застосовуються поняття девіантна поведінка, психопатія, акцентуація характеру. Однак саме в дошкільному дитинстві складаються передумови всіх цих відхилень і саме в цей період життя дитини найбільш ефективні профілактичні та корекційні заходи.
Л. С. Виготський: закономірності нормального дитячого розвитку здійснюються завдяки тому, що дитина живе в суспільстві і, спілкується з оточуючими його людьми, засвоює соціальний досвід людства. Конкретизуючи це положення, А. В. Запорожець чітко розділив умови та рушійні причини розвитку. Його умовами є різні вроджені властивості організму, рушійними причинами - соціальні умови життя дитини.
Засвоєння соціального досвіду здійснюється в процесі діяльності. А. Н. Леонтьєв підкреслював, що для кожного вікового періоду існує певний вид діяльності, що має найбільше значення для дитячого розвитку. Його називають провідною діяльністю даного вікового періоду. У дитячому віці (на 1 році життя) це безпосередньо-емоційне спілкування з дорослим, в ранньому віці (від 1 до 3) – предметно - маніпулятивна діяльність, у дошкільному віці (від 3 до 7) - сюжетно-рольова гра. Кожному з цих видів діяльності відповідають певні форми спілкування з дорослим.
Отже, основними рушійними причинами розвитку дитини є його діяльність і спілкування з дорослими (а трохи пізніше - і з однолітками). Відповідно, ті чи інші відхилення у діяльності та спілкуванні призводять до порушень в формування особистості і поведінки. Крім того, свій внесок у ці порушення вносять і несприятливі умови розвитку у вигляді різних органічних порушень. До них відносяться сенсорні дефекти, розумова відсталість, органічні ураження цнс і т. п.
Найбільш загальна класифікація причин поведінкових порушень заснована на виділенні двох великих груп:
- соціально зумовлені причини
- органічні причини.
У багатьох випадках ми стикаємося з спільною дією обох цих факторів. Це відноситься, зокрема, до тих випадків, коли самі соціальні фактори виявляються породжені органічними.
У взаємодії з оточенням у дитини складаються ті чи інші психологічні синдроми, які й визначають формують його особистість, а також є причиною поведінкових порушень. Психологічний синдром являє собою комплекс взаємопов'язаних проявів (симптомів). Він характеризується певними умовами свого походження, високою стійкістю і специфічним напрямом розвитку, в ході якого одні симптоми закономірно змінюються іншими.
Міжособистісна ситуація розвитку
Передумови психологічного синдрому
Ядро психологічного синдрому
Психологічний Особистісна Реакція
профіль дитини діяльність дитини соціального оточення
Передумови синдрому - це ті чинники, які істотні для його виникнення. Вони можуть мати найрізноманітнішу природу - генетичну, медичну, соціальну.
Як видно на схемі, специфіка того чи іншого психологічного синдрому визначається взаємодією трьох основних блоків:
- психологічний профіль дитини - це сукупність як його особистісних характеристик, так і показників, що відносяться до пізнавальних (когнітивних) процесів. Для різних синдромів основне значення можуть мати різні особливості психологічного профілю;
- особливості діяльності дитини залежать від його психологічного профілю. Ці особливості можуть ставитися до інтенсивності і ефективності діяльності, її успішності, ступеня її відповідності соціальних норм, основної спрямованості. Важливо пам'ятати, що одна і та ж психологічна особливість може породжувати різні поведінкові прояви в залежності від ступеня її вираження, від інших психологічних особливостей, від умов життя, поведінки оточуючих і т.п. У свою чергу, одні й ті ж (або дуже подібні) поведінкові прояви можуть викликатися різними психологічними особливостями;
- під реакцією соціального оточення розуміється відповідь соціального середовища (батьків, виховательки, однолітків) на особливості діяльності даної дитини.
Між описаними блоками існує кільцевий взаємозв'язок: картина поведінки дитини пов'язана з його психологічним профілем; вона, в свою чергу, визначає реакцію оточуючих; ця реакція обумовлює ті чи інші зміни психологічних особливостей. Вплив соціальних відносин на психологічний профіль дитини забезпечує зворотний зв'язок.
