Рн – середовища

Відомо, що в нативних умовах рослинна клітина функціонує у вузьких межах коливань концентрації іонів водню. Відносна стабільність величини рН у внутрішньому і оточуючому клітину середовищах підтримується буферними системами, в яких найважливішу роль виконують білкові молекули як амфоліти. Ці особливості варто враховувати і при вирощуванні клітин тканин in vitro, бо до складу живильних середовищ входить ряд складних або активних компонентів, поглинання і функціонування яких залежить від міри протонізації всередині клітини і в оточуючому середовищі. Тому відносну стабілізацію рН середовища необхідно підтримувати введенням в нього хелатованих сполук або відповідних буферів. Стійкість і засвоєння цілого ряду компонентів живильного середовища залежить від величини рН. Найбільш чутливі до рН такі компоненти середовища: ІОК, ГА₃, вітаміни (В₁, пантотенова кислота). При низьких значеннях рН не відбувається желатинування агар-агару. Від рН середовища залежить доступність для тканин різних форм заліза.

Більшість культур ростуть на середовищах з рН 5,5–5,8. Звичайно рН готового середовища встановлюється за допомогою 10 % або 1 N розчину КОН або NaOH, або 1 N HCl перед автоклавуванням. Однак, слід враховувати, що під час автоклавування рН середовища змінюється, а саме зменшується в результаті утворення цукрових кислот.

Особлива увага надається встановленню оптимального рН в суспензійних культурах, так як останні здатні змінювати його значення за рахунок метаболітів, що вони виділяють в живильне середовище. Можливо, у зв’язку з цим культура тканин арахісу здатна рости на середовищах з рН від 3,4 до 8,2 (оптимальне значення 6,4), а клітини кореня сої – на середовищах з рН від 4,5 – 5,5.

Тканини деяких рослин при культивуванні in vitro виділяють в середовище фенольні сполуки. Середовище швидко темніє і тканина відмирає. Щоб запобігти цьому необхідно додавати в середовище активоване вугілля (1-2 г/л).