Політика управління власним капіталом підприємства

Політика управління власним капіталом підприємства полягає в управління формуванням власних фінансових ресурсів Головною задачею управління є забезпечення необхідного рівня самофінансування розвитку господарської діяльності підприємства в наступному періоді. Основні етапи управління здійснюються по таких основних етапах:

Ø Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в наступному періоді;

Ø Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

Ø Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел;

Ø Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

Ø Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

Ø Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Потреба у власних фінансових ресурсах визначається за формулою:

Пк х Увк

Пвфр = ───── - ВКпоч + Пр,

де Пвфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в запланованому періоді,

Пк – загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду,

Увк – запланована питома вага власного капіталу в його загальній сумі,

ВКпоч – сума власного капіталу на початок планового року,

Пр – сума прибутку, спрямованого на споживання в плановому періоді.

Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за такою формулою:

∆ВФРзовн = Пвфр - ∆ВФРвнут,

де ∆ВФРзовн – потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел,

Пвфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді,

∆ВФРвнут – сума власних фінансових ресурсів, які плануються до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування підприємства в наступному періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.

ВФР

Ксф = ─────,

∆А + Свфр

де Ксф – коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді,

ВФР – запланований обсяг формування власних фінансових ресурсів,

∆А – запланований приріст активів підприємства,

Свфр – запланований обсяг витрачання власних фінансових ресурсів підприємства на цілі споживання.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов’язана з вирішенням наступних основних задач:

o забезпечення максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

o формування ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства,

o здійснення додаткової емісії акцій або залучення додаткового пайового капіталу.

Головною метою розробки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками та майбутнім її зростанням, яке максимізує ринкову вартість підприємства та забезпечить його стратегічний розвиток.

Отже, дивідендна політика – це складова частина загальної політики управління прибутком, яка полягає в оптимізації пропорцій між частинами прибутку, що споживається та капіталізується з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Механізм розподілу прибутку підприємства у відповідності з обраним типом дивідендної політики передбачає таку послідовність дій:

І – від суми чистого прибутку віднімаються обов’язкові відрахування в резервний та інші обов’язкові фонди спеціального призначення, які формуються за рахунок прибутку.

ІІ – частина прибутку, що залишилась, розподіляється на частини, одна з яких капіталізується, а інша – споживається.

ІІІ – сформований за рахунок прибутку фонд споживання розподіляється на фонд дивідендних виплат та фонд споживання персоналу корпорації.

Визначення рівня дивідендних виплат на одну просту акцію здійснюється за формулою:

ФДВ - ВП

РДВпа = ─────────,

Кпа

де РДВпа – рівень дивідендних виплат на одну акцію,

ФДВ – фонд дивідендних виплат, сформований у відповідності з обраним типом дивідендної політики;

ВП – фонд виплати дивідендів власникам привілейованих акцій;

Кпа – кількість простих акцій, емітованих корпорацією.

Для оцінки ефективності дивідендної політики використовують такі показники:

а) коефіцієнт дивідендних виплат –