Лекція 12. Характеристика облігацій та методи їх оцінки

1. Базова модель оцінки фінансових активів (DCF-модель).

2. Визначення та основні види облігацій.

3. Методичні підходи до оцінки вартості облігацій.

Базова модель оцінки фінансових активів (DCF-модель).

Відомі два принципово різних підходів до оцінки цінних паперів в залежності від їх видів. Перший підхід призначений для оцінки первинних цінних паперів – акцій та облігацій, які мають прямий зв’язок з грошовими потоками корпорації, тому ключовим елементом методики оцінки є модель дисконтування грошового потоку (DCF-модель). Другий метод використовується для оцінки похідних цінних паперів, таких як опціони, які мають непрямий зв’язок з грошовими потоками корпорації. Свою назву похідні цінні папери, або деривативи, дістали за тієї обставини, що ці папери цінні не самі по собі, а лише завдяки первинним фінансовим активам. Оцінка деривативів здійснюється за допомогою моделей ціноутворення опціонів, які значно відрізняються від DCF-моделей.

1. Базова модель оцінки фінансових активів (DCF-модель).

Оцінка первинних цінних паперів, яка ґрунтується на прогнозуванні грошового потоку, виконується за наступною схемою. 1) Оцінюється грошовий потік, що передбачає оцінку величини грошових надходжень і відповідного ризику в розрізі періодів. 2) Необхідна прибутковість грошового потоку встановлюється з розрахунку ризику, пов’язаного з ним, та прибутковості, яку можна досягти при інших альтернативних вкладеннях. 3) Грошовий потік дисконтується по очікуваній прибутковості. 4) Дисконтовані величини складаються для визначення вартості активу.

Базове рівняння оцінки фінансових активів має вигляд:

CF1 CF2 CFt CFn n CFt

Vo = ──── + ──── + … + ──── + … + ──── = ∑ ────, (12.1)

(1 + k1)¹ (1 + k2)² (1 + kt)^t (1 + kn)ⁿ t=1 (1 + kt) ^t

де Vo – поточна або приведена вартість активів,

CFt – очікуване грошове надходження в момент t,

kt – очікувана прибутковість в період t,

n – кількість періодів, протягом яких очікується надходження грошових коштів.

Базова модель оцінки може застосовуватись як до матеріально-речових активів, так і до цінних паперів. В залежності від видів цінних паперів формула (12.1) може змінюватись.

В подальшому будемо вживати наступні значення для оцінки величини різних інструментів:

Vв – вартість облігацій,

Vp – вартість привілейованих акцій,

Vs – вартість звичайних акцій.