Проектування асортименту одягу

Питання:

Характеристика видів систем моделей одягу. Їх визначення та структурні схеми будови.

Система моделей одягу – це систематизоване зібрання яких небуть однорідних предметів що представляють собою науковий, історичний чи інші інтереси.

Розрізняють наступні види колекції:Перспективні колекції – більшість колекцій високої моди „від кутюр” ведучих модних домов і колекції „прет-а-порте” створені відомими дизайнерами. Для пробних колекцій характерні загостренні форми та силуети, яскраві образи, експерименти з матеріалами, технологіями та конструкціями. Перспективні колекції представляють образу людини майбутнього, тому в них відображений прогноз моди, тенденції розвитку образа життя, прогноз економічної ситуації.

Промислові колекції – колекція асортиментного призначення для безпосереднього впровадження на промислових підприємствах. Як правило промислові колекції виробляються на одній конструктивній основі технологічних вузлів, деталей з каталогу конструкторсько-технологічних елементів одягу, що дозволяє економити засоби та час при впровадженні нових моделей в промисловість. В цих умовах розвивається роль малого та середнього бізнесу, оскільки вони є більш мобільними і швидше реалізуються на зміну нових моделей.

Авторські колекції – творчі колекції дизайнера, ці колекції високої моди, призначені для індивідуального клієнта, а також для демонстрації на міжнародних виставках, творчих конкурсах.

Спеціальні колекції – це колекції шкільної форми, формений одяг, одяг для представників та відомств.

Всі ці види відносяться до системи „колекція”.

Художні системи в моделювання в залежності від підходу в проектуванні виробів та їх наступної реалізації, можна класифікувати на такі групи:

1. проектування окремих моделей виробів як автономної художньої системи;

2. проектування моделей виробів в художній системі „сімейство”;

3. проектування моделей виробів в художній системі „гарнітур”;

4. проектування моделей виробів в художній системі „комплект”;

5. проектування моделей виробів в художній системі „ансамбль”;

6. проектування моделей виробів в художній системі „колекція”.

Характеристика принципів проектування систем моделей.

Розрізняють наступні види колекції:

Перспективні колекції – більшість колекцій високої моди „від кутюр” ведучих модних домов і колекції „прет-а-порте” створені відомими дизайнерами. Для пробних колекцій характерні загостренні форми та силуети, яскраві образи, експерименти з матеріалами, технологіями та конструкціями. Перспективні колекції представляють образу людини майбутнього, тому в них відображений прогноз моди, тенденції розвитку образа життя, прогноз економічної ситуації.

Спеціальні колекції – це колекції шкільної форми, формений одяг, одяг для представників та відомств.

Всі ці види відносяться до системи „колекція”.

7. проектування окремих моделей виробів як автономної художньої системи;

8. проектування моделей виробів в художній системі „сімейство”;

9. проектування моделей виробів в художній системі „гарнітур”;

10. проектування моделей виробів в художній системі „комплект”;

11. проектування моделей виробів в художній системі „ансамбль”;

12. проектування моделей виробів в художній системі „колекція”.

Серія – являє собою сукупність виробів одного виду і призначення розроблених на основі однієї базової моделі (БМ). Асортиментна різноманітність моделей серії досягається модифікуванням деталей БМ. Для цього застосовують прийоми конструктивного моделювання 1-го та 2-го видів. Кількість моделей серії залежить від потенціалу БМ до модифікування. Асортиментна різноманітність моделей серії розширюється комбінуванням і заміною матеріалів, що мають ті ж властивості, а також кольорової гами матеріалів.

Сімейство – це сукупність моделей одного виду і призначення, які розроблені на основі базової моделі. Конструктивна різноманітність моделей сімейства досягається модифікуванням лише конструктивно-декоративних елементів (КДЕ) БМ, при цьому основні деталі БМ не підлягають змінам. Асортиментна різноманітність досягається заміною і комбінуванням матеріалів, які мають ті ж властивості, а також за рахунок заміни кольорової гами матеріалів.

Колекція – це сукупність моделей костюмів, взуття, трикотажних виробів об’єднаних ідеєю єдиного образу, яка побудована на основі розвитку однієї вихідної базової символу-форми (ВБСФ) у різних кольорових і фактурних комбінаціях.

Характеристика етапів проектування асортименту одягу як системи.

Процес формування асортименту як системи складається з п’яти етапів:

Формування виробів із елементів «конструктора»

Розробка системи «конструктор»

Розробка класифікації виробів

Розробка дизайн-концепції

Аналіз вихідної ситуації та допроектні дослідження

1-ий 2-ий 3-ій 4-ий 5-ий

(у випадку коли асортимент охоплює різні види виробів)

У цьому процесі лише 4-ий і 5-ий етапи є проектними, попередні три їх забезпечують.

1-ий етап. Аналіз вихідної ситуації та допроектні дослідження. Мета першого етапу – дати характеристику як існуючому, так і перспективному асортименту виробів і відповідно визначити властивості виробів, які належить проектувати.

1.1 Дослідження існуючих і перспективних виробів. Джерела дослідження: асортиментні кабінети підприємств; каталоги; товари у сфері торгівлі; вироби, які носять на час проектування; рекомендується звертати увагу на продукцію конкурентів. Джерела інформації: матеріали, рекомендації щодо напрямку моди, виставки, демонстрації моделей, семінари, журнали моделей, а також прогноз розвитку моди на більш віддалене майбутнє. Зібраний матеріал може бути наданий у вигляді зручному для подальшого аналізу, а саме: фотографій, ескізних рядів, текстів.

1.2 Дослідження сфери споживання. Виконується в двох планах. З одного боку досліджуються споживачі, їх потреби, ставлення до одягу, до моди, їх запити, типи фігур, розміри. Це дозволить розробити типологію споживачів. З іншого боку досліджуються умови в яких споживачі використовують вироби. При цьому одиницею дослідження стає не людина і не група людей, а саме ситуація використання речей. Ситуація виділяється як об’єкт дослідження. Дослідження дозволять розробити типологію ситуацій використання виробів. Як основа для побудови типології ситуацій можуть бути ціннісні орієнтири людей: дім, сім'я, виховання дітей; культурний розвиток, самореалізація у творчості; пасивний відпочинок не вдома;фізичний розвиток, активний відпочинок, туризм;професійний ріст, навчання. Як методи дослідження ситуацій можуть бути: спостереження і анкетне опитування.

1.3 Дослідження сфери торгівлі. Сфера торгівлі є посередником між споживанням і виробництвом, де асортимент являє собою сукупність товарів, що мають попит і здатність його задовольняти в більшому або меншому ступені. Дослідження сфери торгівлі є однією із задач маркетингу. Саме у сфері торгівлі асортимент виробів являє собою сукупність товарів, що користуються попитом.

1.4 Дослідження сфери виробництва. Для визначення виробничих вимог до виробів, які будуть проектуватись, досліджуються умови їх виготовлення, оскільки проектна технологія виготовлення виробів має відповідати технологічному процесу виробництва. Дослідженню підлягають: вплив виробничих факторів на асортиментну різноманітність виробів; методи виготовлення виробів, технологічні методи формоутворення; властивості матеріалів, обладнання і типи виробництва. Результати дослідження систематизуються і надаються у вигляді: типології виробництв; типології обладнання; класифікації матеріалів і їх властивості; класифікація методів виготовлення; класифікація виробів та їх окремих елементів.

1.5 Обробка результатів. Побудова моделі вихідної ситуації. В результаті проведених на першому етапі досліджень має бути відображене наступне: сукупність існуючих і перспективних виробів (має бути надане зображення, конструкція, матеріал, ціна); типологія ситуацій використання виробів і відповідно вимоги до виробів замовленні ситуації їх використання; типологія споживачів і відповідно вимоги до виробів з боку споживачів; систематизована інформація про сферу виробництва і відповідно виробничі вимоги до виробів, які будуть проектуватись.

2-ий етап. Розробка дизайн-концепції.

В проектуванні промислових систем виробів розробка проектної концепції є обов’язковою. Її розробка виділяється як обов’язків нормативний етап проектування і вона оформляється як проектний документ, який викладається у письмовій формі. У проектній концепції мають бути сформульовані відповіді на три запитання: для чого? що? як? Відповідно їх структура складається з трьох частин.

2.1 Перша частина – формується за результатами використання допроектних досліджень, де необхідно обґрунтувати доцільність виконання даного проекту та доцільність проектування тієї або іншої системи моделей. Відповідь питання: Для чого?

2.2 Друга частина – формується виходячи з визначення системи моделей, яку доцільно проектувати, та принципів їх проектування. Відповідь на питання: Що?

2.3 Третя частина – в ній описується, як буде проектуватись дана система моделей, а саме: послідовність і зміст виробів, засобів і методів проектування, і як в результаті впровадження проекту у виробництво буде вирішена виявлена проблема. Відповідь на питання: Як?

3-ій етап. Розробка класифікації виробництв.

В результаті виконання 1-го етапу вироби, що досліджуються являють собою безсистемну сукупність, тобто множину відображену в фотографіях, ескізах. Для систематизації багатопредметних сукупностей застосовують процедуру класифікацій. Мета класифікацій – впорядковано описати множину виробів, розділити множину на групи, підгрупи, виявити схожість і відмінність між об’єктами під кутом зору задачі, яка вирішується.

4-ий етап. Розробка системи «конструктор».

Система «конструктор» являє собою комплекс уніфікованих конструктивних елементів виробів отриманих членуванням виробів на різних рівнях, які призначені для формування з них нових виробів в умовах виробництва. Для розробки системи «конструктор» використовують наступні процедури: групування множини виробів за певною ознакою (об’ємність форми); типізація виробів у групах; членування виробів; типізація отриманих елементів; уніфікація типізованих елементів, як за формою, конструкцією, розмірами, параметрами, так і за технологією виготовлення. Система «конструктор» являє собою багаторівневу структуру, де на кожному рівні розташовуються елементи різного рівня членування виробів, при цьому застосовуються обидві системи класифікації: ієрархічна і фасетна.

5-ий етап. Формування виробів із елементів «конструктора».

За допомогою комбінування різних елементів системи «конструктор» створюють нові вироби.

Характеристика системи „конструктор”:визначення, алгоритм проектування, структура.

Розробка системи "конструктор" є проектним етапом, де вирішуються інженерно-конструкторські задачі. Система "конструктор" являє собою комплект уніфікованих елементів (конструктивів), одержуваних членуванням виробів на різних рівнях.

Стосовно одягу для розробки системи «конструктор» використовують членування виробів на наступних рівнях:

● на рівнях основних деталей (спинки, переду, рукава);

● частин основних деталей (бокова частина переду, середня частина спинки, передня і ліктьова частини рукава, кокетки тощо);

● на рівні КДЕ (коміри, застібки, кишені, елементи низу виробів і низу рукава);

● на рівні, так званих, зон як частин деталей;

● на рівні ліній (форма ліній горловини, форма ліній пройми, форма бічної лінії).

Послідовність розробки системи "конструктор" базується на відомих принципах побудови комплектів уніфікованих елементів. Вона включає виконання таких етапів:

- складання несистематизованого асортиментного ряду (НАР) виробів;

- морфологічний аналіз виробів: визначення ознак, групування виробів НАР;

- розробка типажу виробів у кожній групі;

- розробка базових моделей (БМ), базових конструкцій (БК) для типажу;

- розробка модифікацій базових моделей (МБМ), модифікацій базових конструкцій (МБК);

- структурний аналіз БМ, МБМ, БК, МБК;

- розробка модифікацій типів конструктивно-декоративних елементів
(КДЕ) БМ, МБМ;

- формування системи "конструктор", кодування конструктивів,
оформлення документації.

Складання НАР виробів. Оскільки система "конструктор" розробляється для одного виду одягу, то до складу НАР входять вироби одного виду, які підібрані за певними ознаками. Для складання переліку ознак, необхідно спочатку визначити властивості, які повинні мати вироби, щоб відповідати вимогам споживачів для яких вони проектуються.

Морфологічний аналіз виробів НАР. Для систематизації виробів НАР застосовується метод морфологічного аналізу (розроблений швейцарським астрономом Ф.Цвіккі), який рекомендується у техніці для вирішення задач загального плану. Застосування методу морфологічного аналізу до множини виробів НАР дозволяє дослідити ці вироби, виходячи із закономірностей їх будови, тобто морфології, Що полегшує пошук нових проектних рішень (морфологія - форма та будова будь-яких об'єктів).

Розробка типажу виробів у кожній групі. З метою типізації вироби кожної групи підлягають подальшому аналізу. Для цього використовується раніше складена номенклатура морфологічних ознак виробів. Поєднання найбільш характерних ознак дозволяє визначити характерні типи виробів у групах.

Результати виконання попередніх етапів подаються у вигляді таблиць, матриць, ескізів, які утримують пропорційне зображення виробів. Надалі виконується конструкторська проробка типажу, в результаті якої мають бути одержані креслення елементів виробів.

Розробка базових моделей (базових конструкцій) для типажу. Розробка базових моделей для типажу виробів асортиментного комплексу виконується за традиційною схемою - від ескізу (зображення типу виробу) до втілення його у матеріалі через розробку базової конструкції та відпрацювання розмірних параметрів моделі.

Відправною точкою для розробки системи "конструктор" є базові конструкції, серед яких виділяється вихідна базова конструкція (ВБК). ВБК – це така базова конструкція, яка задає принципову форму виробів асортиментного комплексу та має потенціал для модифікування, тобто для розробки похідних базових конструкцій (ПБК). У процесі розробки ВБК необхідно визначити її форму, конструктивну будову, розмірні параметри (технічну характеристику), а також вибрати метод побудови розгорток деталей.

Розробка модифікацій базових моделей (базових конструкцій). З цією метою використовуються три типи перетворення БК, відомі у проектуванні одягу: без зміни силуетної форми БК, із зміною силуетної форми БК та перетворення БК із вшивними рукавами у БК інших покроїв, що досягається застосуванням прийомів конструктивного моделювання І, II, III видів

Структурний аналіз базових моделей (базових конструкцій) та їх модифікацій. Мета структурного аналізу - визначити сукупність елементів виробів та їх варіантів і скоротити всю сукупність елементів до оптимальної кількості шляхом застосування процедури типізації.

Розробка модифікацій типів конструктивно-декоративних елементів(КДЕ) Креслення типів КДЕ та їх модифікацій також входять до системи "конструктор".

Формування системи "конструктор", кодування конструктивів, оформлення документації. Систему "конструктор" можна представити як таку, що має багаторівневу структуру. На кожному рівні такої системи розташовуються деталі різних ступенів членування виробів:

1-ий рівень: основні деталі ВБК;

2-ий рівень: основні деталі ПБК;

3-ій рівень: частини основних деталей ВБК та ПБК;

4-ий рівень: типи та варіанти типів форми ліній горловини;

5-ий та наступні рівні - типи та варіанти типів КДЕ (коміри, застібки, кишені та ін.).