Доля митця-кріпака

Повісті “Музыкант”, “Художник”, “Прогулка с удовольствием и не без морали”, ”Варнак” в різних варіантах представляють долю митця-кріпака, позбавленого можливості вільно розвиватись.

Ці повісті – це роздуми великого поета-мученика над долею митця в тоталітарному суспільстві, суспільстві жорстокому і несправедливому.

“Музыкант”

Присвячена показу трагічної долі талановитої акторки-кріпачки Марії Тарасевич, яка не має ніяких перспектив, крім як “крепостная девка”. Доля тим трагічніша, що це талановита людина з тонко організованим душевним світом.

Це власне і підкреслив Шевченко: важко бути кріпаком-невільником, а вдвічі важче талановитій людині, яка мусить вбивати свій талант, бути мучеником у цьому світі.

“Художник”

Трагічна долю інтелігента-кріпака.

Тема становища митця в кріпосницькому суспільстві.

Порушено і власне мистецькі проблеми, зокрема становлення і розвитку талановитої людини.

Цей твір побудований на автобіографічних фактах: зокрема згадується про викуп Художника з кріпацтва.

Автор підкреслює значення для митця поняття і відчуття власної людської гідності, якої вона позбавлена в неволі.

Прослідковує процес творчого, морально-етичного і власне людського зростання свого героя: читання книг, слухання лекцій в медичній академії, відвідування театру, виставок сприяють злету свідомості героя. Він стає вільною людиною, а не панським попихачем.

І виявляється, що таким людям – благородним, чесним і чистим - у суспільстві підлоти, аморальності, егоїзму місця немає. В цьому і полягає основний конфлікт повісті. Зіткнення порядної людини із світом продажності призводить її до трагічного кінця.

Образом безіменного художника автор іще раз ставить питання: хто винен у тому, що кращі, талановиті люди гинуть, а негідники в суспільстві чистогану торжествують.

Ця повісті як ніяка інша містить надзвичайно важливий трасформований автобіографічний матеріал про суспільні й естетичні погляди поета, про його дитинство, перший петербурзький період життя, заслання.

“Прогулка с удовольствием и не без морали”

Проблема морального вибору людини і її відповідальність за нього.

У цій повісті автор показав аристократа Курнатовського, який одружився на одній із своїх одалісок (бо це стосувалося його честі), але разом з тим він залишився щодо неї паном, васалом, який ставиться до своєї дружини як до іграшки, що швидко набридає: “Он и не думает сделаться ее другом, ее заступником. Он по-прежнему владыка”.

Форма подорожніх нотаток. В її основі – враження від другої поїздки.

Погляди автора тут тяжіють до просвітницьких ідей Жорж Санд, які були в той час дуже популярними. Саме тому і вводить в основу твору ідеалістичний епізод перевиховання поміщика.

Разом з тим така форма твору дала можливість наповнити повість історико-політичними, етнографічно-побутовими нотатками та роздумами автора.

“Щоденник” (Журнал)

Літературно-філософськийтвір.

За півтора місяця до звільнення з заслання, російською мовою.

Цінне інформативне джерело про життя Шевченка майже за рік (з 12 червня 1857 р. по 13 липня 1858 р.):

Ø суспільно-політичні,

Ø естетичні,

Ø філософські погляди,

Ø ставлення до інших митців, однодумців, сучасників, загалом епохи.

“Журнал” водночас є і інтимний документ, що не призначався до друку. Але навіть пишучи для себе, Шевченко залишався художником, і всі щоденні записи своєрідного, неповторного літ стилю.

С.Єфремов назвав цей твір мемуарної прози “надзвичайно влучним автопортретом поета і людини”, це “не тільки одне з найцінніших до його життєпису джерел, а разом з тим і ключ до його творчості, до його дивного секрету скоряти людські серця, викликати відповідні настрої, що високою мірою посідав наш поет”.

Творові властиві:

Ø надзвичайна щирість саморозкриття,

Ø глибина самоаналізу,

Ø влучність характеристик,

Ø реалістична повнокровність побутових зарисовок.

[1] (1804-1864). Знайомий Шевченка, який гостював у Л. у Седневі 1846 та 1847 рр. Йому Шевченко надіслав автопортрети у солдатському мундирі. Під час обшуку у Шевченка було знайдено 7 листів від Лизогуба, якому після цього іменем царя заборонено листуватися з Шевченком У 1850р. Л клопотався про полегшення поетової долі.

[2] Товариш і лікар Т.Шевченка. Вів з ним переписку у час заслання, матеріально допомагав засланому поетові.