Втрати дитини

Отримана інформація та дані про дитину, її поведінку, емоційний стан, про кількість її страждань та етап переживання втрат допоможе спеціалісту, який працює з дитиною, обрати найбільш оптимальний шлях виходу дитини з притул­ку чи центру соціально-психологічної реабілітації та підготувати її до тих змін у житті, що її чекають.

Підготовка дитини до змін у житті. Як тільки фахівці визначаться з обранням шляху виходу дитини з притулку чи центру соціально-психологічної реабілітації, необхідно починати готувати її до змін.

Зокрема, при поверненні дитини в біологічну родину робота по підготовці її до цього полягає у відновленні або створенні нових позитивних відносин з батьками та родичами. Необхідно визначити, що саме дитину не влаштовувало у своїй родині, що спричиняло негативні стосунки, та разом з дитиною обговорити, що можна зробити, щоб уникнути цього в майбутньому. Ні за яких обставин не мож­на звинувачувати дитину в ситуації, що склалася, бо це може збільшити почуття провини, яке в дитини і без цього може бути. Крім того, у дитини може закрасти­ся думка, що вона “погана” (концепція “погана людина”, яка описана вище), а це знижує її самооцінку й аж ніяк не сприяє розвиткові почуття власної гідності.

Дитина має бути впевнена в тому, що якщо вона погодиться на певну зміну своєї поведінки заради покрашення ситуації в родині, то й сім’я зробить певні кроки назустріч дитині. Вона має знати, що її батьки також готуються до віднов­лення стосунків з нею. Це означає, що паралельним процесом підготовки дити­ни до повернення в біологічну родину має бути робота із сім’єю дитини, яка може проводитися у співпраці зі спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання сім’ї.

Слід зазначити, що можливий варіант, коли дитина виявляє чітке бажання повернення в біологічну родину, а фактично цього зробити неможливо. У тако­му випадку робота психолога має полягати в переорієнтації дитини на інші фор­ми виховання. Для отримання позитивного результату фахівець має завоювати

Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища та самостійного життя

довіру дитини, не наполягати, не нав’язувати свої твердження, а сприяти у прий­нятті дитиною усвідомленого самостійного рішення. Така робота може бути довготривалою, але тільки терпіння дорослого та його професіоналізм дадуть позитивний результат.

Кожна дитина має право на свою думку, своє бачення ситуації та шляхів виходу з неї. Проте необхідно знати й те, що для дітей, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характерний низький рівень су­б’єктивного контролю над будь-якими життєвими ситуаціями, а тим більше – значущими в їхньому житті. Вони вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті не є результатом їх власних дій, що вони не можуть ними керува­ти і, таким чином, не відчувають персональної відповідальності за ці події й за те, як складається їх життя в цілому. Ось чому так важливо формувати в дити­ни здатність приймати самостійно рішення та брати на себе відповідальність за їх реалізацію. У цьому контексті варто згадати вислів У.Д. Брайана: “ Доля залежить не від змін, а від вибору, її (долю) не потрібно чекати, її по­трібно добиватися ”.

Для зручності роботи спеціаліста притулку для дітей чи центру соціально-психологічної реабілітації дітей із планування майбутніх змін у житті дитини та вирішення проблемних пов’язаних із цим питань пропонуємо до використання наступну таблицю.

Таблиця 5.2.

Плануємо майбутнє

Список рекомендованої літератури:

1. Підготовка кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі: Посібник тренера. Друга сесія. Підготовка до змін в особистому й сімейному житті. За заг. ред. Г.М. Лактіонової. – К.: Наук. Світ, 2006. – С. 13–14.

2. Підготовка кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі. Посібник тренера. Третя сесія. Подолання у дитини почуття втрати / За заг. ред. Г.М. Лактіонової. – К.; Наук. Світ, 2006. – С. 8 –14.

3. Робочі матеріали до “Програми підвищення кваліфікації прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків дитячого типу” / Авт. кол.: Г.М. Лактіонова (керівник), Т.Ф. Алєксєєнко, О.А. Калібаба та ін. – Український фонд “Благополуччя дітей”, 2008. – С. 176–187.

Тема 5.2. Підготовка дитини до поверненняв біологічну сім’ю

Ключові поняття: біологічна сім’я дитини; теорія прив’язаності; потреба дитини виховуватися в рідній родині; підготовка дитини до змін.