Апостроф

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’ я зи, у здор о в’ї, м’ я со, рум’ я ний, т і м’я, мереф’ я нський, В’ячесл а в, Стеф’ ю к.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзв я кнути, м а впячий, св я то, тьм я ний, цвях, але: в е рб’я, торф’ян и й, черв’ я к.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’яз о к, зв’ял и ти, підв’яз а ти, розм’якш и ти.

2. Після р: бур’ я н, міжг і р’я, п і р’я, м а тір’ю, кур’ є р, на подв і р’ї.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: бур я к, б у ряний, кр я кати, ряб и й, ряд, крюк, Р є пін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’яз и кий, від’ ї зд, з’ є днаний, з’ ї хати, з’яв и тися, об’ є м, під’ ї хати, роз’ ю шити, роз’ясн и ти; дит’ я сла, пан’європ е йський, пів’ я блука, але з власними назвами через дефіс: пів-Євр о пи тощо

Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безім е нний, загітув а ти, зекон о мити, зокр е м а, зум і ти.