Лікування печінкової енцефалопатії

Зниження аміногенних субстратів досягається призначенням високих очисних клізм, та препаратів лактулози (нормазе, дуфалак).

Для нормалізації кишкової флори використовуються антибактеріальні препарати широкого спектру дії: метронідазол 400-500 мг х 3 р. або ванкоміцин 1 - 2 - г/добу; цефотаксим 100 мг/добу в 2-3 введення; амікацин 10-15 мг/добу в 2-3 введення, а при необхідності - і системних протигрибкових препаратів: флюконазол або ністатин.

Для зниження внутрішньочерепного тиску застосовують осмодіуретики у поєднанні з салуретиками внутрішньовенно: маніт 0,5-1,5 г/кг, який призначається під контролем осмотичного тиску плазми (не>310-330 ммоль/л); лазикс по 2-3 мг/кг.

Купірування судомного синдрому: Сибазон – 0,5 мг/кг, (разове введення, можна повторювати через 4 години, кожні 4-6 годин), або тіопентал -Na 3-5 мг кг за 15 хв. Останнім часом перевага віддається дифеніну (Phenytoinum) - 15 мг/кг в/венно, далі - 100 мг кожні 8 годин.

Призначаються глюкокортикостероїдні гормони (ГКС): преднізолон 10-15 мг\кг на добу через 4 години рівними порціями без нічної перерви в\в.

Препарати S - аденозил - L-метіоніну (гептралу, гумбарал, донамет). Добова доза для внутрішньовенного введення становить 800 - 1600 мг/день, вводиться в 2 прийоми. Слід пам'ятати про можливе побічну дію - збудження.

Метаболіти обміну сечовини: L-орнитин-L-аспартат (Гепа-Мерц), орнитин-аспартат, орнитин - альфа-кетаглютарат (Орніцетіл), призначають у високих добових дозах в/в. Так, дози Гепа-Мерца, Гепа-Тіла складають 10,0 - 40,0/добу.

Важливою ланкою у лікуванні печінкової енцефалопатії є ШВЛ.

Використовуються також інгібітори протеолізу, які вводяться внутрішньовенно крапельно повільно рівномірно протягом доби, у високих добових дозах (500000-1000000 МО/добу по контрикалу).