Закони Регіональної економіки

Закони і закономірності, що діють на регіональному рівні відтворення. Більшість вчених розглядають регіональну економіку як галузь економічної науки, яка вивчає закони і закономірності суспільного відтворення, механізми їх дії та реалізації на регіональному рівні. Складовими елементами процесу відтворення виступають саме виробництво, обмін, розподіл, споживання. Предметом є системні закони та закономірності, властиві усім сферам відтворення на регіональному рівні загалом і у кожній з цих сфер зокрема.

Базовим є закон відповідності виробничих відносин, або відносини економічної власності, що формуються на рівні регіону і відповідають рівню, характеру та структурі продуктивних сил. Диспропорції у регіональному розвитку та відмінності у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів піддаються економічному аналізу через закони планомірного і пропорційного розвитку регіону тощо.

На рівні економіки регіонів чітко простежується дія законів і закономірностей окремих сфер суспільного відтворення, зокрема самого виробництва. На регіональному рівні безпосередньо свою дію виявляє закон концентрації виробництва, зміст якого полягає у концентрації промислових підприємств і окремих виробництв на обмежених територіях або у межах національної економіки, а також закон відповідності індивідуальних та речових чинників виробництва, який передбачає оптимальне співвідношення між кількісними показниками виробництва і споживання.

У сфері міжрегіональних і внутрірегіональних зв’язків та обміну проявляються закономірності ціноутворення на специфічні товари регіонального виробництва, а також особливості дії закону вартості відносно вироблених у регіоні товарів і послуг, на засадах якого формуються конкурентні переваги регіону. Закон обґрунтовує еквівалентний обмін товарів і послуг між виробниками певного регіону відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення.

Сфера розподілу регіонального продукту також має свої специфічні особливості, які кореспондуються і виявляються у закономірностях, наприклад формування вартості робочої сили у різних регіонах залежно від умов праці та попиту на неї тощо, а звідси — встановлення рівня заробітної плати, відтворення трудових ресурсів. На регіональному рівні яскраво виявляються закономірності формування вартості та ціни сільськогосподарської продукції залежно від агрокліматичних умов, а також розподілу ренти тощо.

Дослідження економіки регіонів як цілісної системи вимагає вивчення дії законів і закономірностей окремих підсистем всієї економічної системи. Серед них важливими є особливості функціонування законів і закономірностей розвитку продуктивних сил (засобів виробництва, залучених до господарського обігу природних ресурсів тощо); техніко-економічних відносин (відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва на рівні регіону). Єдність розвитку регіональних продуктивних сил і техніко-економічних відносин та їх взаємодія зумовлюють дію законів і закономірностей технологічного способу виробництва. Йдеться про закономірності інтеграційних процесів, міжгалузевих і внутрігалузевих зв’язків між регіонами або горизонтальних зв’язків за рахунок поглиблення спеціалізації й кооперування регіонів тощо. Крім того, дія цих законів має впливає на проблеми впорядкування, систематизації та поглиблення вертикальних зв’язків, тобто зв’язків центральних органів управління з регіонами на засадах удосконалення податкової, інвестиційної, зовнішньоекономічної та інших форм економічної політики.

Потребують вивчення відносини економічної власності (особливості приватизації і роздержавлення), на які впливає находження на території регіонів об’єктів загальнодержавної, регіональної та комунальної власності, а отже, особливості управління ними.

Регіональна економіка як галузь економічної науки ґрунтується на науково обґрунтованих концепціях економічного районування, що передбачають впровадження оптимальних форм територіальної організації виробництва. Теоретичною основою регіональної економіки є єдність предмету, методів та теоретичних положень системи економічних категорій, раціональних форм регіональної політики, вивчення практичного досвіду (в т.ч. зарубіжного) тощо.