Мотоциклетна травма

Сукупність ушкоджень, які виникають у водія мотоцикла або моторолера, пасажира чи пішохода і пов'язані з рухом цього виду транспорту, має назву мототравма.

Виділяють такі види мототравми:

1) при зіткненні мототранспорту з пішоходом;

2) при переїзді людини мотоциклом;

3) при падінні з мотоцикла;

4) при зіткненні мотоцикла з іншим транспортним засобом, що
рухається;

5) при зіткненні мотоцикла з нерухомою перепоною;

6) при перекиданні мотоцикла.

У кожному виді мототравми, за аналогією з автотравмою, можна виділити дві - три фази (О. В. Пермяков):

1) удар частинами (об частини) мотоцикла чи коляски;

2) удар об дорожнє покриття або перепону;

3) ковзання чи кочення по дорозі.

При зіткненні мототранспорту з пішоходом наявний удар останнього виступаючими частинами: колесом; крилом колеса по гомілці на різних рівнях; фарою і кермом у ділянках таза, крижів або живота; підніжкою мотоцикла чи коляски - на рівні гомілки. От­же, всі ушкодження від удару мотоциклом локалізуються у ділян­ках нижньої половини тіла постраждалої особи. Первинний удар може супроводжуватись утворенням саден, синців, ран на боці контакту з частинами мотоцикла. Відповідно до зовнішніх ушкод­жень утворюються масивні крововиливи у м'які тканини, поперечні або скалкові переломи кісток гомілки, стегна, переломи кісток таза, розриви внутрішніх органів.

Якщо первинний удар був нанесений нижче від центра маси тіла потерпілого, тіло відхиляється відповідно вперед, назад або вбік, може ковзнути по колясці, після чого падає на дорожнє по­криття. У разі, коли первинний удар нанесено вище від центра ваги, тіло відкидається на дорожнє покриття.

Від цього удару утворюються ушкодження верхньої половини тіла - голови, грудної клітки, живота. Удар головою може спричи­нити садна або крововиливи у м'які тканини, лінійні, вдавлені, скалкові переломи кісток черепа, забої мозку, відповідно до зон удару та протиудару. Крім того, часто спостерігаються переломи ребер і ознаки загального струсу.

Впавши на дорогу, тіло людини може ковзати по її поверхні, унаслідок чого утворюються садна, подряпини шкіри та потертості одягу і взуття.

Переїзд через тіло людини мотоциклом, за даними О. В. Пермякова, трапляється рідко через конструктивні особливості мотоцикла. Інколи наявні випадки переїзду через дітей. Лише переїзд через ділянку живота або грудної клітки дитини може спричинити переломи ребер та ушкодження внутрішніх органів зі смертельними наслідками. Переїзд же кінцівок, навіть у дітей, як правило, су­проводжується лише ушкодженням м'яких тканин у вигляді саден і крововиливів. Переїзд мотоциклом чи мототранспортом тулуба дорослої людини практично не зустрічається, за винятком переїзда колесом коляски, але смертельних наслідків це, звичайно, за собою не тягне.

При падінні з мотоцикла найбільшою мірою страждає водій. У першій фазі спостерігаються характерні і навіть специфічні ушкодження, котрі локалізуються у ділянці промежини внаслідок удару об бачок для пального і фару. Від удару об руль, двигун, ба­чок ушкоджуються передні й передньо-внутрішні поверхні нижніх кінцівок. У цій фазі трапляються переломи лобкових, стегнових і гомілкових кісток. Далі водій мотоцикла, внаслідок інерції, вики­дається у напрямку руху мотоцикла, падаючи на дорожнє покрит­тя (друга фаза). Від удару об тверде покриття виникають переломи кісток мозкового та лицевого черепа з ушкодженням головного мозку, іноді - переломи хребців у шийному відділі, переломи ре­бер і ушкодження рук. Внаслідок загального струсу і локальних ударів ушкоджуються внутрішні органи грудної клітки й живота. Таким чином, у водія ушкоджуються і нижня, і верхня полови­ни тіла.

У пасажира заднього сидіння також спостерігаються ушкодження голови, грудної клітки, живота, верхніх і нижніх кінцівок. На відміну від нього, у пасажира коляски нижні кінцівки звичайно залишаються неушкодженими.

При зіткненні мотоцикла з автотранспортом, що рухається, або з нерухомими перепонами (стовп, стіна, паркан) у водія і пасажира виникають ушкодження тих самих ділянок і частин тіла, що й при падінні з мотоцикла, тільки більшість із них утворюється при ударі об частини автотранспорту чи поверхню неру­хомого предмета. У разі зіткнення з транспортом, що рухається, часто виникають додаткові ушкодження від переїзду тіла потер­пілого.

При перекиданні мотоцикла ушкодження у мотоцикліста від контакту з деталями і частинами мотоцикла локалізуються на нижніх кінцівках, причому значною мірою на тій нозі, у бік якої падає мотоцикл. Ушкодження від удару об ґрунт або дорожнє по­криття утворюються на голові, тулубі і кінцівках - поверхнях, які контактують з дорогою. Деякі ушкодження є наслідком здавлювання тіла між твердим дорожнім покриттям і частинами перекинутого мотоцикла. Характерними при перекиданні мотоцикла є опіки другого, а іноді й третього ступеня на внутрішніх поверхнях гомілок від притискання до розігрітого двигуна.

Основні питання, які ставлять на вирішення перед судово-медичною експертизою при мотоциклетній травмі:

1) Які ушкодження виявлені на трупі?

2) Який механізм утворення цих ушкоджень?

3) Чи могли ці ушкодження утворитися від зіткнення моторанспорту з пішоходом? Якщо так, то в яку частину тіла, на якій висоті, в якому на­прямку був завданий первинний удар?

4) Чи не утворилися ушкодження від переїзду мотоциклом? По якій частині тіла і в якому напрямку перекотилися колеса мотоцикла?

5) В якому положенні стосовно транспортного засобу перебу­вав потерпілий у момент травми?

6) Чи було волочіння тіла, його напрямок, в якому положенні перебувало тіло під час волочіння?

7) Чи могли ушкодження, виявлені у загиблого, утворитися при падінні з мотоцикла?

8) Яка послідовність спричинення ушкоджень?

9) Чи є слід, виявлений на мотоциклі, кров'ю? Якщо це кров, то яка її видова приналежність? Якщо це кров людини, то яка її групова специфічність і приналежність за статтю?

10) Чи є волосся, виявлене на мотоциклі, волоссям людини чи тва­рини? Якщо це волосся людини, то з якої воно частини тіла? Яка його групова приналежність?