Розлад здоров’я та смерть внаслідок зміни барометричного тиску

Баротравма – це ушкодження повітряприймаючих органів (вухо, придаткові пазухи носа, легені) у результаті різкої зміни барометричного тиску.

За дією на організм розрізнюють:

1) Дію тільки підвищеного барометричного тиску (при водолаз­них, кесонних роботах, при спортивних зануреннях з аквалангами, лікувальних процедурах у барокамерах і т. ін.).

2) Дію тільки зниженого барометричного тиску (гірська хво­роба).

3) Швидкий перехід від підвищеного до зниженого барометричного тиску.

4) Швидкий підйом водолаза, розгерметизація літальних апаратів на значних висотах.

5) Комбінована дія високого та низького барометричного
тиску (у зонах вибухів ядерних бомб, ракет, резервуарів з газом чи
пальним).

Ушкодження та смерть внаслідок дії підвищеного барометрич­ного тиску, як правило, є причинами нещасних випадків при водо­лазних роботах, заняттях підводним спортом, роботах із застосу­ванням компресорів, при лікуванні в барокамерах чи навіть при інтратрахеальному наркозі та штучній вентиляції легень.

Підвищений барометричний тиск справляє на організм або місцеву, або загальну дію.

Місцева дія спостерігається при вибухах компресорів, розри­вах шлангів, у яких повітря перебуває під високим тиском, при випадковому чи умисному спрямуванні на людину струменя стис­нутого повітря. Тоді останнє діє як тупий твердий предмет, спри­чинюючи садна, крововиливи, а при його значній величині - на­віть рани та переломи кісток. Потрапляння струменя стиснутого повітря у природні отвори призводить до розривів шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів. При потраплянні до рота виникають розриви слизових оболонок і шкіри губ, щік, розриви легенів (баротравма), стравоходу та шлунку з гемо- та пневмотораксом і гемопневмоперітоніумом (накопичення крові або повітря у плевральній чи черевній порожнинах). При потраплянні у пряму кишку найчастіше рветься сигмоподібна кишка з виникненням гемопневмоперітоніуму. Крім того, повітря або газ, проникаючи у підшкірну жирову клітковину, зумовлюють повітряну (газову) емфізему, а по­трапляючи у судини - емболію.

Загальна дія різко підвищеного барометричного тиску з-за не­поладок при проведенні водолазних робіт або при різкому зни­женні тиску внаслідок розгерметизації літальних апаратів на вели­ких висотах, виявляється у баротравмах:

1) легенів;

2) придаткових порожнин носа;

3) слухового апарата.

При баротравмі повітря чи газ крізь розриви стінок альвеол і бронхів проникає у капіляри, венули та вени легенів, звідти по­трапляє в ліву половину серця і розноситься по судинах великого кола кровообігу. Внаслідок цього розвивається артеріальна, газо­ва чи повітряна емболія внутрішніх органів, у тому числі і судин головного мозку, що звичайно закінчується смертю. Водночас повітря або газ роздуває та розриває тканини легенів, внаслідок чого на розтинах останні роздуті, на розрізах - з різного розміру крововиливами, здебільшого значними. При прориві газів у плев­ральні порожнини розвивається гемопневмоторакс, а у підшкірну жирову клітковину - емфізема. Баротравма легенів може мати місце і при швидкому підйомі з глибини на поверхню води або при розгерметизації на значній висоті літальних апаратів. Це зумовлено тим, що об'єм повітря або газової суміші при велико­му тиску значно зменшується, а при його зниженні - різко збіль­шується.

При зовнішньому дослідженні трупа померлого внаслідок ба­ротравми привертають до себе увагу сліди кровотечі із зовнішніх слухових ходів і носа, численні дрібні крововиливи у сполучно­тканинні оболонки очей та в шкіру, синюшність слизових оболо­нок і шкірних покривів.

На розтині можна виявити розриви легеневої тканини. Якщо, перев'язавши судини, що несуть кров до легенів і відводять її, відокремити грудний і шийний комплекс, занурити його у воду і надути легені, то з розривів будуть виділятися бульбашки повітря. Розтин лівої половини серця, мозку та інших внутрішніх органів, занурених у воду, теж супроводжуватиметься виділенням буль­башок повітря. У порожнинах серця і великих судин - змішані згортки крові, які не тонуть у воді через велику кількість буль­башок газу. Кров трупа темна та рідка, повнокрів'я тканин і ор­ганів, особливо переповнена кров'ю права половина серця; недо­крів'я селезінки; набряк і повнокрів'я тканин мозку та його оболонок, дрібні крововиливи під серозні оболонки. Розриви дрібних бронхів, судин і тканини легенів виявляються при гістологічному дослідженні.

Крім змін, характерних для дії високого барометричного тиску, спостерігаються в основному численні механічні, термічні та хіміч­ні ушкодження.

Баротравма придаткових порожнин носаспричинює ушко­дження слизових оболонок дихальних шляхів носа та носоглотки з наступною носовою кровотечею.

Баротравма слухового апаратасупроводжується розривами барабанних перетинок з кровотечею із зовнішнього слухового хо­ду. Самостійне судово-медичне значення цих ушкоджень незнач­не, бо вони завжди супроводжують баротравму легенів.

Дія зниженого барометричного тиску. Несприятливий вплив зниженого барометричного тиску прояв­ляється або у гіпоксії (гірська хвороба), або у декомпресійних роз­ладах при аварійних ситуаціях на літальних апаратах, або у «заки­панні» рідких середовищ організму.

Гірська хвороба може розвинутися під час підйому у гори на значну висоту. Характеризується некомпенсованим кисневим го­лодуванням, що проявляється у розладі системи дихання та крово­обігу, а при важких формах гіпоксії - в ейфорії, галюцинаціях і навіть розладі психіки. Від нестачі кисню дихання та серцебиття прискорюються, внаслідок чого кров'яний тиск на якийсь час під­вищується. Оскільки зовнішній атмосферний тиск і тиск у поверх­невих судинах не врівноважені, можливі розриви судин слизової оболонки носових порожнин і барабанної перетинки з кровотечею. Із селезінки та інших депо у кров'яне русло виводиться додаткова кількість формених елементів крові. Незважаючи на це, серце, яке не отримує потрібної кількості кисню, швидко втомлюється, через що у периферійних судинах починається застій крові, а потім на­бряк легенів.

Перехід від підвищеного до зниженого тиску:

Кесонна хвороба (декомпресійна хвороба). Причиною смерті, крім баротравми легенів, може бути газова емболія без розриву тканини легенів. Із збільшенням тиску на організм, особливо під час тривалих робіт під водою, у крові розчиняється велика кількість газів, переважно азоту, який при поступовому підйомі на поверх­ню виводиться через легені. Якщо ж підйом відбувається досить швидко, то газ не встигає виділитися через легені і накопичується у вигляді бульбашок у кровоносних судинах, суглобах, підшкірній жировій клітковині, мієлінових оболонках спинного мозку. Це явище супроводжується дуже сильним болем у всьому тілі й особ­ливо - у суглобах. Воно має назву «кесонна хвороба». Якщо немає барокамери, яка дає змогу здійснити правильну декомпресію, мо­жуть виникнути різні ускладнення або навіть смерть унаслідок га­зової емболії.

При підводних роботах у зв'язку з підвищенням парціального тиску може спостерігатися отруєння газами - азотом, вуглекислим газом, киснем або іншими, що входять у дихальні суміші.

Висотна хвороба. Ускладнення при розгерметизації літаль­них апаратів на значних висотах мають такий самий характер, як і при декомпресійній хворобі, зумовленій швидким підйомом людини з глибин при водолазних роботах.

«Закипання» рідин організму наявне при розгерметизації літаль­них апаратів у стратосфері, на висоті 18-20 км. Це виявляється в утворенні кишень у підшкірній жировій клітковині внаслідок накопичення пари та газів (азот, вуглекислий газ) з відшаруванням шкіри.

У живих осіб,уражених дією високого або низького баромет­ричного тиску, тяжкість тілесних ушкоджень кваліфікується залеж­но від терміну розладу здоров'я або за відсотком втрати загальної і професійної працездатності.

У разі смерті унаслідок зміни барометричного тиску слідчий може поставити перед експертом запитання:

1) З якої причини настала смерть і чи не пов'язана вона з різким
перепадом барометричного тиску (підвищенням або зниженням)?

2) Давність настання смерті?

3) Які ушкодження виявлено на трупі і який їх зв'язок із при­чиною смерті (або розладом здоров'я для живих осіб)?

4) Чи могли виявлені ушкодження виникнути за відомих об­ставин?

5) Які обставини або фактори могли сприяти настанню смерті?