Судово-медична експертиза удаваних та штучних хвороб

Судово-медичному експертові досить часто доводиться стика­тися з ситуаціями, коли особа намагається сфальсифікувати дані щодо своїх ушкоджень чи хвороб. Це проявляється у різних формах:

1) симуляція і дисимуляція;

2) агравація і дезагравація;

3) штучні хвороби;

4) самоушкодження.

5) удавана хвороба - зображення симптомів неіснуючого захворювання.

Особа, яка симулює удавану хворобу, завжди має корисну мету, наприклад, небажання служити в армії, займатися суспільнокорисною працею або намагання отримати додаткові матеріальні блага. Завдання судово-медичної експертизи полягає у тому, щоб об'єк­тивним діагнозом спростувати наявність у обстежуваного захво­рювання, на яке він посилається.

Симуляція може бути умисною та патологічною. Остання най­частіше властива хворим на істерію і є проявом їхньої хвороби, тому підлягає лікуванню, а не кримінальному переслідуванню.

Умисно симулюються нервово-психічні, соматичні захворю­вання, розлад органів чуття, а також окремі симптоми хвороб. Із психічних захворювань частіше симулюють епілепсію з удаванням припадків, маніакально-депресивний психоз, недоумкуватість. Для розпізнавання симуляції цих хвороб необхідним є обстеження у стаціонарах психоневрологічних диспансерів під наглядом досвід­чених психіатрів.

Агравація полягає у тому, що людина тією чи іншою мірою перебільшує тяжкість свого дійсного ушкодження або захворювання.

Агравація може бути умисною чи патологічною. Остання влас­тива підозрілим людям, котрі дуже чутливо ставляться до най­менших змін стану свого здоров'я. На практиці з агравацією до­сить часто стикаються при експертизі живих осіб з приводу череп­но-мозкової травми, коли потерпіла особа намагається збільшити ступінь тяжкості заподіяних їй тілесних ушкоджень.

У кожного експерта, як правило, є свій набір «хитрощів», який дозволяє розпізнати симуляцію, але для об'єктивних висновків не­обхідно керуватися загальними правилами виконання таких експертиз:

1) щоб довести факт симуляції, хворий (або симулянт) має бути всебічно, повно й об'єктивно обстежений в умовах стаціонару;

2) необхідно зібрати і вивчити його медичну документацію, звернувши увагу на всі перенесені захворювання, початок і дина­міку розвитку симптомів захворювання, з приводу якого прово­диться обстеження;

3) кожний названий обстежуваним симптом має бути ретельно перевірений об'єктивними методами дослідження. Досліджується також функціональний стан усіх систем і органів для виявлення захворювань, невідомих обстежуваному;

4) у процесі клінічного обстеження бажано організувати постійне медичне спостереження та взяття проб на аналізи в такий час, коли обстежуваний їх не чекає. Аналогічно треба виконувати рентген-дослідження, наприклад, для спростування наявності виразки шлун­ку, що може дати можливість встановити факт симуляції;

5) до повного клінічного обстеження і підтвердження захво­рювання не можна починати лікування, бо це може зашкодити справі;

6) судово-медична експертиза проводиться комісійно із залу­ченням фахівців - спеціалістів із захворювання, наявність якого треба спростувати або підтвердити.

Дисимуляція і дезагравація - явища, протилежні симуляції та агравації.

Дисимуляція - приховування наявного захворювання (його симптомів) чи ушкоджень.

Дезагравація - зменшення симптомів захворювання (ушко­дження), що має місце, а також перебільшення результатів лікування.

Частіше до дисимуляції вдається злочинець, який отримав при вчиненні ним злочину ушкодження, виявлення яких може свідчити про його протиправні дії. У таких випадках обстежуваний або зо­всім заперечує наявність ушкоджень, або стверджує, що вони не мають жодного зв'язку зі злочином, в якому він підозрюється.

Членоушкодження - умисне заподіяння шкоди своєму здо­ ров'ю, яке може здійснюватися різними способами:

1) спричиненням штучних хвороб;

2) приховуванням захворювання, що вже наявне, або умисною
відмовою від лікування, або активним впливом на процес захворювання з метою обтяжити хворобу та відстрочити одужання;

3) спричиненням механічних ушкоджень (вогнепальними, тупими та гострими предметами).

Штучні хвороби - це такі, що умисно спричинюються застосу­ванням фізичних, хімічних і біологічних факторів або їх комбі­націй.

Хімічний фактор - це, як правило, тривале вживання або передозування лікарських засобів. Так, досить тривале вживання ефедрину або мезатону зумовлює спочатку гіпертензію, а потім -розвиток гіпертонічної хвороби.

Біологічні фактори - збудники деяких хвороб (дизентерії, ту­беркульозу тощо).

Фізичні фактори - висока чи низька температура, іонізуюче

випромінення і т. ін.

Отже, загальними ознаками самоушкоджень є:

1) локалізація ушкоджень у ділянках, доступних для заподіяння їх власною рукою;

2) заподіяння ушкоджень поза життєво важливими ділянками;

3) невідповідність ушкоджень на тілі та одязі;

4) сліди приміряння на шкірі, одязі чи взутті;

5) спостерігається повторення у короткий проміжок часу однотипних членоушкоджень у схожих колективах (вогнепальні ушкодження, виразкова хвороба шлунку в армії; туберкульоз, відруби пальців у зонах утримання в’язнів і т.ін.).