Про десяту заповідь Закону Божого

Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла йо­го, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.

Десятою заповіддю Господь Бог забороняє не тільки робити щось погане іншим, ближнім, які оточують нас, але й забороняє погані бажання і помисли щодо інших.

Гріх проти цієї заповіді називається заздрощами.

Той, хто заздрить, хто в думках жадає чужого, той від поганих думок і жадань легко може перейти і до поганих справ.

Але й сама по собі заздрість оскверняє душу, роблячи її нечис­тою перед Богом, як каже слово Боже: "Думки злі — мерзотність для Бога" (Притч. 15, 26). "А через заздрість диявола гріх увійшов у світ" (Прем. 2, 24).

Одне з головних завдань істинного християнина - очищати свою душу від усякої внутрішньої нечистоти, згідно з настановою апостола: "очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому" (2 Кор. 7, 1).

Щоб уникнути гріха проти десятої заповіді, необхідно берегти чистоту серця від усяких пристрастей до земного, від усяких пога­них жадань і думок і бути задоволеними тим, що маємо: дякувати за це Богу, а чужого ніколи не жадати, але радіти за інших, якщо вони мають усього багато.

ДЕВЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БЛАЖЕНСТВА

Заповіді блаженства, які дав нам Спаситель, зовсім не порушу­ють заповідей Закону. Навпаки, ці заповіді взаємно доповнюються.

Десять заповідей Закону обмежуються тим, що забороняють ро­бити те, що гріховне. Заповіді блаженства вчать нас того, як ми можемо досягти християнської досконалості або святості.

Десять заповідей дані були у старозавітні часи, щоб диких і грубих людей утримувати від зла. Заповіді блаженства дані хрис­тиянам, щоб показати їм, які душевні настрої повинні мати вони, щоб все більше і більше наближатися до Бога і набувати святості, а разом з тим і блаженства, тобто вищого ступеня щастя.

Святість, яка народжується від близькості до Бога, - є вище блаженство, найвище щастя, якого тільки може жадати людина.

Старозавітний закон є закон суворої правди, а Новозавітний за­кон Христів є закон Божественної любові і благодаті, чим тільки і дається людям сила в повноті пильнувати закон Божий і наближа­тися до досконалості.

Icyс Христос, закликаючи нас у вічне Царство Боже, вказує путі до нього через виконання Його заповідей, за виконання яких Він обіцяє, як Цар неба і землі, вічне блаженство у майбутньому вічному житті.

Ісус Христос каже:

1. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.