Приготування віруючих до освячення чесних дарів

Після великого входу йде приготування віруючих до достойної присутності при освяченні приготованих дарів. Воно починається благальною єктенією: "Доповнімо молитву нашу Господеві" за "принесені чесні дари", щоб вони були угодні Господу, про що в той же час таємно молиться священик, і щоб Господь освятив їх Своєю благодаттю. Далі ми просимо у Господа допомогти провес­ти весь день у досконалості, тобто свято, мирно і без гріха, посла­ти нам ангела-охоронителя, який настановляє на путь істини і доб­ра й охороняє нас від усякого зла; просимо простити і забути наші випадкові гріхи, що часто повторюються; дарувати нам усе добре і корисне для душі (а не те, що усолоджує наші згубні пристрасті і чого ми часто жадаємо), і щоб усі люди жили і трудились у мирі між собою (а не у ворожнечі і боротьбі), і щоб ми провели оста­нок життя свого у мирі з ближніми і зі своїм сумлінням і в пока­янні за звершені гріхи сподобилися християнської кончини, тобто сповідавшись і прийнявши св. таїни Христові. Ми просимо кінця життя безболісного, бездоганного, адже бувають випадки смерті ганебної для християнина, наприклад, від пияцтва, самогубства, бійки (дуелі) та ін. Ми просимо кінця життя мирного, тобто в ду­шевному мирі, спокої і примиренні з ближніми. І щоб Господь сподобив нас дати добру безбоязну відповідь на Страшному Суді Його. Для гідної присутності при звершенні св. Таїнства не­обхідні: спокій душевний, взаємна любов та істинна православна віра, яка об'єднує всіх. Тому після благальної єктенії священик, благословляючи народ, промовляє: "Мир усім!" Віруючі вислов­люють таке саме побажання і його душі: "І духові твоєму". Потім виголошується: "Полюбімо один одного, щоб однодумно сповіду­вати", після чого хор співає: "Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну". Цим засвідчується, Кого слід так однодушно (однодумно) сповідувати. За наступним виго­лосом: "Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!" співається (або читається) Символ віри, в якому коротко, але вичерпно точ­но викладається віра у Св. Тройцю та інші головні істини право­славної Церкви. При цьому завіса на Царських вратах відкри­вається і "воздух" з чесних Дарів знімається. Слова: "Двері, двері!" в давнину нагадували воротарям, щоб краще пильнували за дверима храму і не впускати в нього оголошених і невіруючих; тепер цими словами нагадується віруючим закрити двері своєї душі для побічних думок, а словами: "В премудрості будьмо уважні!" вказується, щоб ми були уважні до премудрих істин пра­вославної віри, викладених у Символі віри.

З цієї хвилини віруючі не повинні виходити з храму до закінчення літургії. Наскільки негоже порушувати цю вимогу, видно з 9-го апостольського правила: "Всіх вірних, які входять у церкву... і не перебувають на молитві до кінця, як таких, що безчиння у церкві чинять, слід відлучати від спілкування церковно­го". Після Символу віри виголосом: "Станьмо побожно, станьмо зі страхом. Будьмо уважні, щоб у мирі святу жертву приносити" звертається увага віруючих на те, що настав час "приносити святу жертву", тобто здійснювати св. Таїнство євхаристії, і з цього мо­менту належить стояти з особливим благоговінням. У відповідь на цей виголос співається: "Милість миру, жертву хваління", тобто будемо приносити з вдячністю за даровану нам згори милість не­бесного миру єдино доступну нам жертву хвали. Священик благо­словляє віруючих словами: "Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай бу­де зо всіма вами", і, закликаючи до побожного стояння, виголо­шує: "До неба піднесімо серця", тобто будемо мати серця, підне­сені угору - до Бога. На це хор від лиця віруючих побожно відповідає: "Піднесли до Господа", тобто ми маємо вже серця, піднесені до Бога.