Про паломництво

Любов до монастирів і святих місць породила у православних людей звичай подорожування, або паломництва. Багато людей, чоловіків і жінок, літніх і молодих, з торбою за плечима, з посо­хом у руці і з молитвою на устах терпеливо в будь-яку пору року йшли з одного монастиря в інший. Вони часто несли туди своє го­ре, й у стінах обителі знаходили поміч, відраду й утіху. Багато хто ходив у Святу Землю - Палестину, до Києво-Печерської і По-чаївської лавр.

Наші предки усвідомлювали, що монастирі є розсадниками віри і духовної освіти, що вони - оплот православ'я.

Православ'я, через Церкву, створило основи писемності, істо­ричної науки, а також духовно-моральний закон.

ПРО ЮРОДСТВО РАДИ ХРИСТА

До всього слід згадати ще про один подвиг християнського життя - це так зване юродство ради Христа.

Христа ради юродиві ставили собі за мету побороти в собі корінь усіх гріхів - гордість. Задля цього вони провадили незвич­ний спосіб життя, інколи видавалися немовби позбавленими глуз­ду, викликаючи цим самим над собою насмішки людей. Разом з тим, вони в непрямій символічній формі викривали зло у світі, як словами, так і діями. Такий подвиг юродиві брали на себе, щоб ус­мирити себе і заразом більше подіяти на людей, бо до звичайної простої проповіді люди ставляться байдуже.

Подвиг юродства заради Христа був особливо поширеним у слов'янських країнах.