2015-10-16
213
Належить до особливо небезпечних інфекцій
| Збудник | Єрсінія - паличка овальної форми, нерухлива, спор не утворює. Збудник добре переyносить низькі температури, замороження (до 140 днів), в блохах від може до 400 днів, в кліщах – до 500. В крові та харкотинні зберігається впродовж декількох місяців. |
| Джерело інфекції | Чума – природновогнищева інфекція. Джерело – різні види (до 235) дикіх гризунів:сурки, ховрахи, хом”яки, морські свинки; зайці, піщухи.Під час контакту з синантропними (пацюки, миші) гризунами дикі гризуни передають їм збудників інфекції та сприяють виникненню вогнищ захворювань у містах та селах. Серед гризунів чума передається через укуси блох, які живуть на них. Спалахи захворювань серед диких гризунів спостерігаються весною, літом та восени. |
| Механізм передачі | Трансмісивний.Людина заражється в результаті укусу блохи. Збудник чуми розмножується в шлунку блохи та утворює там комочки (їх називають “чумний блок”). При подальшому кровосмоктанні блоха відригує в рану кров з блоком, що призводить до зараження. Людина може заразитись під час полювання, здиранні з них шкур. Повітряно-крапельниймеханізм передачі вмикається тоді, коли людина хворіє на легеневу форму. |
| Інкуб. п-д | Від декількох годин до 1-2 діб. |
| Клінічна картина | Існують три форми перебігу чуми: а) бубонна - зустрічається частіше. Початок гострий, висока лихоманка, сильний головний біль, блювота падіння артеріального тиску. Свідомість потьмарена. Язик густо обкладений білим нашаруванням – “крейдовий” язик. Збільшуються регіонарні (пахові та підпахвинні) лімфатичні вузли, утворюючи чумний бубон.Бубони можуть протягом декількох діб досягати розміру курячого яйця. Вони розсмоктуються, склерозуються або нагноюються. Частіше ця форма чуми призводить до видужання. б) легенева – перебігає найбільш важко. Гострий початок, нежить, біль в попереку, кінцівках, хворі відчувають неспокій, марення, стають агресивними. Температура впродовж декількох годин сягає 40-40,5°С. Турбує кашель, біль в грудній клітці, виділення спочатку слизового, потім слизово-гнійного і нарешті з домішками кроіві харкотиння у великій кількості. Хвороба зазвичай закінчується смертю людини. в) первинно-септична - виникає під час масового зараження. Симптоми розвиваються бурхливо – буйне марення, адинамія, дезорієнтація в просторі, ураження гортані та мигдаликів, геморагічна висипка на шкірі. Смерть настає в 100% випадках на 2-4 день. |
| Протиепід. заходи | Для локалізації та ліквідації вогнища чуми проводять: - госпіталізацію осіб, підозрілих на чуму (усіх з гострою лихоманкою); - встановлення територіального карантину; - ізоляцію усіх, хто був у контакті з хворими, зараженими речами або з трупами тих, хто загинув від чуми; - контактуючих ізолюють на 6 днів та проводять їм курс екстренної профілактики антибіотиками; - обходи будинків та вимірювання температури всім мешканцям населеного пункту, де є підозра на чуму проводять три рази на добу; - трупи померлих від чуми спалюють або закопуть на глибину 1,5-2 метри та засипають сухим хлорним вапном; - заключну дезінфекцію у вогнищі проводять розчинами лізолу чи фенолу, проводть дератизацію на території населеного пункту; - виписують хворого через місяць після зникнення всіх симптомів. |
