Визначення забарвленості води візуальним порівнянням

проби зі стандартни­ми розчинами гексахлороплатинату(ІV)

Цей метод використовують для визначення інтенсивності жовтувато-коричневої забарвленості проби візуаль­ним порівнянням із серією еталонних розчинів, які імітують забарвлені води. Визначають забарвленість проби води в одиницях (мг Pt)/дм³, порівнюючи її з інтенсивністю забарвлення розчинів порівняння.

Основним еталоном є платино-кобальтова шкала, яку готують розведенням певного об'єму стандартного розчину дистильованою водою. Забарвленість стандартного розчину, який містить 1,245 г калію гексахлороплатинату(ІV) К₂[PtCl₆] і 1,000 г кобальту(ІІ) хлориду гексагідрату CoCl₂ ^. 6H₂O в 1 дм³ води, прийняли за 500 умовних градусів забарвленості (у 1 дм³ води міститься 500 мг Pt).

Кількісно забарвленість виражають у градусах забарвленості, наприклад, 20 К (1 градус забарвленості відповідає 1 (мг Pt)/дм³). Якщо забарвленість води перевищує 70 К, то її визначають після розбавлення проби дистильованою водою, доки забарвленість не опиниться в межах діапазону забарвлення розчинів порівняння. Значення забарвленості в такому випадку одержують, помноживши результати визначення на кратність розбавлення.

Якщо проба води мутна, то перед визначенням забарвленості її фільтрують через мембранний фільтр з розміром пор 0,45 мкм. За присутності глини чи іншої тонкодиспергованої речовини неможливо одержати прозорий фільтрат, тому у такому випадку визначають тільки видиму забарвленість.

Забарвленість визначають у пробірках або циліндрах однотипних з тими,в яких приготована шкала. Наприклад, у пробірку Неслера, висотою приблизно 20 см, місткістю 50 см³, виготовлену з оптично прозорого скла з безтіньовим дном, наливають досліджувану воду на висоту, що дорівнює висоті розчинів у пробірках (циліндрах) шкали. Пробірки для спостерігання розміщують на білій поверхні, розташованій під таким кутом, що непряме сонячне світло або світло з білої шафи відбивається догори через стовпчики рідини. Дивляться вертикально вниз крізь стовпчики рідини. Порівнюють інтенсивність забарвленості проби, яку аналізують, з інтенсивністю найближчого розчину порівняння, тобто відшукують ту пробірку (циліндр) шкали, з розчином якої збігається інтенсивність забарвлення досліджуваної води.

Забарвленість води визначають, використовуючи дані табл. 2.