Основні ознаки:
· доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),
· поєднання логічності доводів і полемічності викладу,
· поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,
· наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,
· наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол).
Основні мовні засоби:
· синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,
· насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,
· використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз,
· уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,
· використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,
|
|
· різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,
· влучні афористичні, інтригуючі заголовки.
Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі:
· стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо),
наприклад:
Тож як тільки комуністичний режим зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю, кампанію українізації в 1932—1933 роках було брутально припинено, а національне відродження умертвлено й розстріляно. Істинне ставлення більшовизму до українізації цілком однозначно виявилося вже на її початку на деяких заселених українцями теренах, що увійшли до складу Російської Федерації.
· художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо),
наприклад:
...Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, той збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені.
· ессе (короткий нарис вишуканої форми),
· науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).
Питання 25: Сфера вживання та особливості розмовного стилю української мови.
Сфера використання розмовного стилю — усне повсякденне спілкування в побуті, у родині, на виробництві.
|
|
Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.
Слід розрізняти неформальне й формальне спілкування. Перше — нерегламентоване, його мета і зміст значним чином визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців. Друге — зумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване формою і змістом.
Якщо звичайне спілкування попередньо не планують, не визначають його мету і зміст, то ділові контакти передбачають їх попередню ретельну підготовку, визначення змісту, мети, прогнозування можливих висновків, результатів.
У повсякденній розмові мовці можуть зачіпати різні, здебільше не пов'язані теми, отже, їхнє спілкування має довільний інформативний характер.
Ділова ж розмова не виходить за межі визначеної теми, є конструктивною і підпорядкована розв'язанню конкретних завдань, досяганню заздалегідь визначеної мети.
Питання 26: Основні ознаки та особливості конфесійного стилю української мови.
Сакра́льний стиль, також Конфесі́йний (від лат. sacrum — священне, присвячене богам) (інакше — конфесійний стиль) — стильовий різновид української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства. Не всі стилісти виділяють його як стиль, а більше як підстиль (так само як і епістолярний стиль)