Плазмідні вектори

Плазміди – це позахромосомні дволанцюгові кільцеві молекули ДНК, які здатні до автономної реплікації. Плазміди є практично в усіх бактерій. Деякі з них містять гени стійкості до антибіотиків або дезинфікуючих засобів, інші – гени, що забезпечують перенос їх з клітини до клітини та інш. Розміри плазмід можуть бути від 1 до 500 т.п.н. Кожна плазміда містить сайт початку реплікації ori, без якого самостійна реплікація в клітинах-господарях була б неможлива.

Перші ефективні вектори для клонування фрагментів чужорідної ДНК були одержані з використанням бактеріальних плазмід. Велика серія векторних плазмід, позначена символом pBR, створена на основі реплікона природної плазміди Col EI. Найбільш широко використовується плазміда pBR322 (рис.1), що складається з 4363 п.н. Послідовність нуклеотидів pBR322 повністю визначена.

Плазміда містить гени стійкості до тетрацикліна Tet і ампіциліна Amp. Обидва ці гени є маркерами. Плазміда pBR322 містить також ділянку ДНК ori, з якої починається реплікації. Треба мати на увазі, що включення в плазміду фрагментів ДНК по сайтам рестрикції, що містяться в генах Аmр або Тet (наприклад Pst I або Bam HI), буде порушувати цілісність цих генів. Таким чином стає можливим проведення швидкого відбору рекомбінантних плазмід на селективних поживних середовищах.