Упpaвління дебітоpcькою зaбоpговaніcтю

Дебіторська заборгованість - сума боргів, належних підприємству, від юридичних або фізичних осіб у результаті господарських взаємовідносин з ними.

Зазвичай дані борги утворюються від продажів у кредит.

Види дебіторської заборгованості підприємства:

– заборгованість розрахунку за товари, термін оплати яких не настав;

– заборгованість за роботи і послуги, не сплачені в строк;

– дебіторська заборгованість за отриманими векселями;

– дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

– дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом.

Політика управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості та забезпеченні своєчасної її інкасації.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає, перш за все, контроль за оборотністю коштів у ході здійснення кредитної політики підприємства.

Етапи формування політики управління дебіторською заборгованістю:

1. Аналіз дебіторської заборгованості. При аналізі встановлюється рівень дебіторської заборгованості та її динаміка. Даний рівень та її динаміку можна визначити за формулами:

РДЗ = ДЗ / ОА (1.14)

РДЗ - рівень дебіторської заборгованості;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ОА - оборотні активи.

Ддз = ДЗсо / СООрп (1.15)

Ддз – динаміка дебіторської заборгованості;

Дзсо – середній залишок дебіторської заборгованості;

СООрп – сума одноденного обороту з реалізованої продукції в аналізованому періоді.

Содзу = ОР / Содзу (1.16)

Содзу - швидкість обертання дебіторської заборгованості;

ОР - обсяг реалізації;

Содзу - середній залишок дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість розбивається за термінами її інкасації, потім розглядається склад простроченої дебіторської заборгованості і виділяються групи з сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості.

2. Формування кредитної політики по відношенню до покупця.

Вирішується два питання на ранньому етапі:

– форми реалізації продукції в кредит;

– який тип кредитної політики слід обрати підприємству.

Реалізація продукції в кредит здійснюється на основі товарного та споживчого кредиту.

Товарний кредит - реалізація продукції на умовах відстрочки платежу, якщо таке відстрочення перевищує звичайні терміни банківських розрахунків

Надається оптовим покупцям на термін від 1 до 6 місяців.

Споживчий кредит - надається фізичним особам у роздрібній торгівлі.

Типи кредитної політики:

– агресивний;

– помірний;

– консервативний.

Дане розділення грунтується на рівні прибутковості і ризику.

3. Визначення можливої суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість за товарним і споживчим кредитом. Для цього треба знати обсяг реалізації. Це можна розрахувати за формулою:

Сс = (ОРП × КСсц (СПК СППК +) / 360 днів (1.17)

Сс - сума коштів;

ОРП - обсяг реалізації продукції;

КСсц - коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни одиниці продукції;

СПК - средній період надання кредиту;

СППК - середня прострочення платежу за наданим кредитом.

4. Формування кредитних умов:

– термін надання кредиту;

– вартість надання кредиту;

– розмір кредиту;

– система штрафних санкцій при несвоєчасному погашенні кредиту.

5. Формування на підприємстві різних форм реінвестування дебіторської заборгованості:

– факторинг (продаж боргів);

– облік виданих покупцями векселів;

– форфейтинг (продаж боргів при зовнішньоекономічних угодах).

6. Ефективний контроль за рухом і своєчасної інкасацією дебіторської заборгованості. Тут застосовується «АВС аналіз». Оцінивши характер існуючої дебіторської заборгованості, аналізується склад дебіторів, виявляється склад безнадійних боргів. Безнадійні борги можуть бути покриті за рахунок спеціально сформованих ресурсів, в частині рахунку резерву по сумнівних боргах.