Вилив сфери виробництва на функціональний стан людини

Перш ніж говорити про здоров'я і здоровий спосіб життя, необхідно розкрити ці два поняття.

Здоров'явизначають як гармонійну єдність біологічних, психічних і трудових функцій людини, що забезпечують повноцінну, необмежену її участь у різноманітних видах трудового і суспільного життя.

Під здоровим способам життярозуміють такі форми і способи повсякденної життєдіяльності, які відповідають гігієнічним принципам, зміцнюють адаптивні можливості організму, сприяють успішному відновленню, підтриманню і розвитку його резервних можливостей, повноцінному виконанню соціально-професійних функцій.

Становлення здоров'я визначається взаємодією великої кількості чинників - соціальних і біологічних, зовнішніх і внутрішніх, матеріальних і духовних, які складно та суперечливо взаємодіють один з одним.

До умов, які визначають збереження здоров'я, відноситься фізичне виховання і спорт. Однак неправильно було б думати, що заняття фізичними вправами гарантують міцне здоров'я.

З допомогою дослідження встановлено, що на формування здоров'я людини з-поміж усіх чинників на ФВ і С припадає 15-30%, на сон - 24-30%, на харчування - 10-16%, на умови праці та кліматичні умови - 24-51%. Згідно з цими показниками, важливо мати чіткий, регламентований режим, щоб зберегти своє здоров'я.

Про яку регламентацію життєвого режиму може йти мова для працівника з приводу зміни діяльності? Організм отримує щотижневий стрес, адаптаційні процеси, що приводять до нормалізації функції обміну речовин, повністю розбалансовані. Порушуються функції органів травлення, залоз внутрішньої секреції, центральної і вегетативної нервової систем тощо.

Шум, пил, загазованість, постійно діюча вібрація - це ті навантаження регламентованої виробничої діяльності, у процесі якої з'являються дисфункції, а вони за багатоденних сумацій стають причиною деяких невротичних і соматичних хвороб (ендокринних, легенево-соматичних, серцево-судинних). У таких випадках організм швидко старіє.

На деяких виробництвах проводиться медична диспансеризація. Однак її рівень настільки примітивний, а діагностичні комплекси настільки застарілі, що лікарі можуть визначити хворобу, коли вона вже розвилась, а визначити її на початку або провести профілактику, призначити реабілітаційні засоби, лікарі в даний час зробити не в силах. Найчастіше вони використовують медикаментозний метод лікування або рекомендації щодо режиму відпочинку, харчування і сну.

За таких умов найбільш дійовим, економічно вигідним, доступним для кожного є такий метод відновлення, як активний відпочинок з використанням засобів фізичного виховання і спорту.