Система розвитку рухових здібностей на основі методичних принципів

Теорія і методика фізичнсї культури (Л.П. Матвеєв, 1986; Б.М. Шиян, Б А. Ашмарін, 1988) проголошує, що розвиток рухових здібностей будується на системі методичних принципів свідомості й активності, індивідуалізації, доступності, наочності, систематичності, індивідуалізації.

Для розвитку рухових здібностей (В.М. Заціорський, 1970; Л.П. Матвеєв, 1991; В.М. Платонов, 2004) пропонують використовувати такі методи з урахуванням індивідуальних обмежених особливостей (Б.В. Сермеєв, 1991).

Для розвитку силових здібностей доцільно використовувані методи максимальних зусиль з невеликою кількістю повторень, перемінних опорів із диференційованим навантаженням, статичного та ізометричного напруження.

Для розвитку рухомості в суглобах використовуються методи:

а)локального впливу (спрямовані на розвиток рухомості н окремо взятому суглобі - можуть використовуватися різноманітні тренажери);

б)інтегрального впливу, що спрямовані на розвиток розмаху рухів у системі суглобів (використовуються рухи динамічного характеру);

в)метод статичних зусиль, спрямований на збереження постави тіла під час максимального розтягування м'язів.

Швидкісні здібності можуть розвиватися з допомогою таких методів:

а)повторного (із дозованим навантаженням і визначеним відпочинком між фізичними вправами);

б)повторно-гірогресуючого (кож на наступна вправа виконується зі збільшенням інтенсивності);

в)перемінної вправи (зберігається біодинаміка "рух у живих системах", але змінюється його варіативність);

г)змагального та ігрового (як додаткові стимули використовуються емоційні чинники),

Витривалість може розвиватися за допомогою методів:

а)рівномірної та безперервної вправи (зберігається інтенсивність тривалого виконання вправи за невеликих навантажень, режим роботи - аеробний);

б)повторного виконання вправи (використовується для розвитку силової витривалості, режим роботи - анаеробний та аеробний);

в)перемінного виконання вправи (використовується: для розвитку швидкісно-силової витривалості, режим роботи анаеробний);

г)ігрового та змагального.

Розвиток координаційних здібностей:

а)метод диференціювання м'язових зусиль (удосконалення відчуття скорочувальних можливостей м'язів, найчастіше використовується динамометрія);

б)диференціювання рухів у часі та просторі (виконувати точні рухові дії за заданими параметрами часу).

в)удосконалення функцій рівноваги (виконання рухів в ускладнених умовах);

г)удосконалення вестибулярної стійкості (виконуються вправи після дисбалансу вестибулярного апарату).

Розвиток перерахованих рухових здібностей грунтується на вищевказаних методичних принципах:

· свідомості та активності (людина усвідомлює оздоровчу спрямованість фізичних вправ, що виконуються, та бере активну участь у навчанні рухових навичок і розвитку рухових здібностей);

· індивідуалізації (підбираються підготовчі вправи з урахуванням фізичних можливостей, які сприяють оволодінню складнокоординаційними руховими діями);

· доступності (вивчення вправ на основі позитивного перенесення рухових навичок - від відомого до невідомого, від легкого до важкого);

· наочності (створення точного, повного уявлення для суттєвого сприйняття та свідомого виконання рухових дій);

· систематичності(використовується кумулятивний тренувальний ефект у системах організму);

· міцності (багатократне систематичне повторення вправ щодо стійкого збереження рухових навичок);

диференціально-інтегральних оптимумів (розподіл та об'єднання оптимального навантаження з урахуванням функціональних особливостей обмежень організму).