Допінги у професійному та аматорському спорті

Дуже важлива проблема у спорті, якої досі не видно кінця - це допінги. З 1987 року вчені почали тривалий експеримент по дослідженню протягом довгого часу та у великих дозах тестостерону та анаболічних стероїдів на гормональні та метаболічні функції організму спортсмену. Дослідження проводились головним чином на культуристах. Результати досліджень слідуючи:

• прийом тестостерону та анаболічних стероїдів викликає подавления секреції гормонів. При підвищенні концентрації тестостерону вище нормального рівня в організмі зменшується вироблення гонаднотропних гормонів.

• тестостерон та анаболічні стероїди впливають на функції тестикул, погіршується сперматогенез, змінюється морфологія сперми, зменшується розмір тестикул. Застосування стероїдних медикаментів з лікувальною метою може визвати порушення у структурі печінці (після лікування "жовтухи" також) Анаболстероїди можуть викликати рак печінки. Анаболстероїди знижують лібідо (полову тягу, бажання). Метандієнон викликає порушення зв'язку між гіпоталамусом, гіпофізом та ендокринними залозами, що в свою чергу, викликає швидку старість. Разом із зменшенням тестикул виявляється фемінізуючий ефект (жіночість), у деяких дослідженнях (гінекомастія - ріст тканини грудини), виявився високий зміст естрадіолу (жіночий половий гормон).

Ці наслідки виявилися тяжко зворотними. У половини досліджених явища збереглись після прийому стероїдів через 3 місяця. Відмічені також захворення серця та системи кровообігу.

Але останні дослідження достаїньо переконливо свідчать, що застосування анаболічних стероїдів у великих дозах викликає більший приріст м'язової маси та сили за короткий проміжок часу, ніж силове тренування. Це особливо стосується спортсменів, які до прийому стероїдів довгий час тренувалися.

Лише медикаментозне втручання після півторарічного відновлення при участі самих кваліфікованих медиків повернуло стан досліджених на висхідний рівень. Таким чином гормональні та метаболічні виміри виявились зворотними.

Спорт важко зробити чистим та здоровим, щоб всі мали рівні шанси. З 1988 році на допінг-контроль витрачено 160 мли. доларів, але це безнадійне заняття адже і організатори, і спортсмени здобувають різноманітні прибутки, зовсім не бажають повністю усунути такий стимулятор росту спортивних результатів. 35 років у спорті борються з допінгами, проте з 167 НОКІв тільки 16 НОКів дали письмову згоду на створення пересувних допінг-лабораторій. Іншими словами, спортивні організації не бажають зробити повний контроль над допінговим контролем.