Кооперування

Кооперування як суспільна форма організації виробництва – це тривалі виробничі взаємозв'язки підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт. Основна умова кооперування - широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв.

Кооперування органічно зв'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків між продуцентами, необхідністю дотримання підприємствами-суміжниками відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до споживання виробів.

За формами спеціалізації у промисловості розрізняють три форми кооперування:
1. подетальну (кілька спеціалізованих підприємств постачають головному заводу вузли та деталі для подальшого збирання та випуску готової продукції);
2. предметну (спеціалізовані підприємства постачають певні вироби головним заводам, що збирають та випускають готову продукцію);
3. технологічну (спеціалізовані підприємства постачають головним заводам напівфабрикати власного виготовлення).
Кооперування буває внутрішньогалузеве, якщо кооперативні поставки здійснюються між підприємствами однієї галузі, й міжгалузеве.

У територіальному розумінні кооперування поділяється на внутрішньорайонне й міжрайонне. Внутрішньорайонне кооперування, особливо якщо воно сполучається з міжгалузевим, є основою формування регіональних територіально-виробничих комплексів. Нарешті, важливою формою є міжнародне кооперування. Воно розповсюдилося завдяки транснаціональним корпораціям і створенню регіональних економічних спільнот (як-от "Спільний ринок").

Одним з показників економічної ефективності спеціалізації (кооперування) є економічний ефект від їх розвитку, який обчислюється за формулою
Е = ((S1 - S2) - (Т2 - Т1))V2 - Ен * К + П,
де S1, S2 - собівартість одиниці продукції відповідно до і після спеціалізації (кооперування); Т2, Т1 - транспортні видатки на одиницю продукції відповідно до і після спеціалізації (кооперування); V2 - обсяг випуску продукції після спеціалізації; Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень; К - додаткові капіталовкладення, необхідні для здійснення спеціалізації (кооперування) виробництва; П - додатковий прибуток, що може бути отриманий за рахунок поліпшення якості продукції внаслідок спеціалізації (кооперування).

Річний економічний ефект від спеціалізації (кооперування) за вибраним варіантом обчислюється так: Еріч = (З1 - З2)Vф, де З1, З2 - зведені витрати відповідно звичайного і спеціалізованого (кооперованого) підприємства; Vф - фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після спеціалізації (кооперування).
Найрозвинутіше кооперування у галузях, що виробляють складну продукцію, особливо у машинобудуванні. На автомобільних заводах 40-60% загального обсягу продукції становить та, що надходить із суміжних підприємств. Особливо вигідно, коли кооперовані підприємства розміщені близько, що зменшує транспортні затрати.