Поведінка будь-якої людини при здійсненні тих чи інших вчинків вмотивовується і скеровується її потребами. Людську поведінку можна представити як причинно-наслідковий ряд елементарних актів. Кожний такий акт починається з порушення рівноваги між новими потребами й наявними можливостями в досягненні значущої для індивіда мети, а закінчується відновленням рівноваги, тобто досягненням чи зміною бажаної мети. У разі незадоволення своїх потреб у людини виникає внутрішній або зовнішній конфлікт.
Будь-яке втручання або обставина, що створюють перешкоду в просуванні до бажаної мети, примушують людину переоцінити ситуацію, прийняти рішення щодо постановки нової цілі та сформувати відповідний план дій. Зустріч із непереборним ускладненням при реалізації своїх потреб призводить до фрустрації, яка характеризується напруженням і незадоволенням, що переростають у роздратування і злість. Реакція на фрустрацію може розвиватися по одному з двох напрямів:
1) відступ - це уникнення фрустрації шляхом короткочасної або довготривалої відмови від задоволення певної потреби. Відступ може бути двох
видів:
|
|
- заборона - перехід у стан, при якому відбувається відмова від поставленої цілі із страху;
- придушення - відхід від реалізації поставленої цілі під впливом зовнішнього примушення, коли фрустрація заганяється углиб і може в будь-який
момент вийти назовні у формі агресії;
2) агресія - спрямовується на іншу людину або групу людей, якщо
вони є причиною фрустрації. Це проявляється станами гніву, ненависті,
ворожнечі. Агресивні дії однієї сторони викликають агресивну реакцію у
відповідь, і з цього моменту починається безпосередньо деструктивний
конфлікт.
Зауважимо, що деструктивний конфлікт може спричинятися також втратою чи викривленням інформації не тільки при спілкуванні опонентів, а й у самому їхньому сприйнятті навколишньої дійсності.
Процес розвитку будь-якого деструктивного конфлікту відбувається за трьома основними стадіями [1]:
1) передконфліктна стадія - це період, упродовж якого конфліктуючі
сторони оцінюють свої ресурси, перш ніж зважитися на агресивні дії або
відступити. Спочатку кожна із сторін шукає шляхи уникнення фрустрації
без прямого впливу на супротивника, а також формує варіанти стратегій
подальшого протиборства;
2) безпосередньо конфлікт — це активна, діяльна стадія протиборства.
Вона починається з інциденту, тобто приводу у вигляді реальної або вигаданої події, що використовується для подальших дій супротивників. Розрізняються дві характерні групи цих дій. До першої групи відносяться відкриті дії: словесні дебати, економічні санкції, фізичний вплив, політична боротьба і т. п. Другу групу становлять таємні дії, основним інструментом яких є рефлексивне управління - безпосереднє прийняття рішення передається однією з дійових осіб іншій (наприклад, один із супротивників намагається впровадити в свідомість іншого певну інформацію, яка примушує його діяти так, як вигідно тому, хто впроваджує цю інформацію);
|
|
3) вирішення конфлікту — ця стадія можлива лише при усуненні протиріч та узгодженні інтересів, що призвели до конфліктної ситуації. Припинивши активну конфліктну взаємодію, супротивники продовжують шукати його першопричину і загаслий конфлікт може спалахнути знову. Тому потрібне не тимчасове припинення конфлікту, а усунення його безпосередньої причини.
Серед негативних інформаційно-психологічних впливів, що проявляються під час деструктивних конфліктів, вирізняються:
- впливи на свідомість супротивника - це маніпулятивні впливи на
емоційно-вольову сферу особи чи на групову або масову свідомість з метою спонукання до дій у власних інтересах;
- впливи через свідомість супротивника на його інформаційну інфраструктуру - призводять до витоку, спотворення чи знищення інформації,
що спричиняє матеріальні, моральні та інші збитки.
Для реалізації негативних інформаційно-психологічних впливів використовується весь спектр засобів масової комунікації: телебачення і радіомовлення, комп'ютерно-телекомунікаційні мережі; друковані мас-медіа; телефон, телеграф, пошта; кіно- і відеопродукція; видавництва і книгарні; бібліотеки та архіви; музеї та експозиції; реклама та листівки; виставки та ярмарки.
Комплексне застосування цих засобів забезпечує ефективну реалізацію відомих методів негативного інформаційно-психологічного впливу, а саме: дезінформування; маніпулювання; пропаганда; шантаж; поширення чуток; компрометація; дискредитація; навіювання; провокації; кризове управління.
Інформаційно-психологічним загрозам притаманний комплексний характер, оскільки інформаційна складова у вигляді певних елементів комунікаційної інфраструктури та індивідуальної, колективної і масової свідомості присутня в усіх сферах життєдіяльності. Це дає змогу впливати через інформаційну сферу (процеси збору, передачі, збереження, обробки й надання інформації) на політичну, економічну, соціальну та інші життєво важливі сфери.
Вирішальна роль у виникненні та нейтралізації загроз в інформаційно-психологічній сфері належить друкованим і електронним мас-медіа. В сучасних умовах вони є потужним інструментом не лише державного, а й корпоративного та приватного впливу на масову свідомість і формування суспільної думки. Серед головних причин і передумов негативних впливів з боку мас-медіа слід відзначити:
- недосконалість законодавства, що регулює відносини в медіа-просторі, дозволяє ухилятися від відповідальності за розповсюдження інформаційних матеріалів, що мають по суті руйнівний для суспільства і держави характер;
- постійна протидія з боку так званого експертного співтовариства, сформованого за іноземною підтримкою, прийняттю законодавчих актів в інтересах вітчизняних виробників і споживачів інформаційної медіа-продукції;
- дезорганізація процесів державного контролю щодо присутності в інформаційній сфері іноземних компаній і громадян як засновників вітчизняних мас-медіа, а також фінансової (грантової) і технічної їхньої підтримки з-за кордону;
- гальмування (опір) реалізації в мас-медіа державної мовної політики при відсутності законодавче оформленої відповідальності за такі порушення.
Принципово нові можливості для людського співіснування надають сучасні методи і засоби збору, передачі та обробки інформації, що визначаються об'єднанням національних інформаційних систем і телекомунікаційних мереж у глобальну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру. Таким чином формується нова світова спільнота — глобальне інформаційне суспільство.
|
|
Сучасні інформаційні технології є могутнім засобом пізнання і перетворення світу й самої людини, але водночас і значною загрозою. Впровадження цих технологій практично в усі сфери суспільного життя істотно підвищило залежність безпеки кожної людини й суспільства в цілому від надійності функціонування інформаційно-комунікаційної інфраструктури, достовірності використовуваної інформації, її захищеності від несанкціонованої модифікації, а також протиправного доступу до неї. Людство стало заручником надмірної складності цих технологій і потребує підвищення їхньої безпеки, зокрема захисту від негативних інформаційних впливів з їхнього боку на індивідуальну, колективну і масову свідомість.
Серед практично значущих інформаційно-психологічних факторів ризику вирізняються:
- неповна або недостовірна інформація, що поступає через засоби масових комунікацій;
- надмірний об'єм і безсистемність циркулюючої в суспільстві інформації, що пригнічує людські бажання до активного пізнання і покращення
умов своєї життєдіяльності;
- продукування спотвореної інформації з боку посадових осіб, що займаються інформуванням населення;
- несвідомі або свідомі помилки фахівців, що забезпечують введення,
зберігання та обробку даних в інформаційних системах;
- штучне чи природне спотворення інформації в процесі її відбору,
аналізу й надання для прийняття відповідальних рішень;
- недостатнє врахування психологічних настроїв і пріоритетних інтересів різних прошарків населення щодо теле- і радіопередач;
- низька якість засобів масових комунікацій для забезпечення повсякденної життєдіяльності людей.
До основних причин зазначених недоліків можна віднести:
- низький рівень духовного, культурного і морального розвитку значної частини українського суспільства;
|
|
- недостатній розвиток вітчизняного інформаційного ринку і брак кваліфікованих фахівців, які займаються належним інформуванням населення всередині країни і поза її межами;
- кризова соціально-політична ситуація в країні, що допускає монополізоване володіння об'єктивною і актуальною інформацією, а також
маніпулювання громадською думкою без урахування загальнодержавних інтересів.
Особливе місце в інформаційному просторі займає людська свідомість, оскільки в сучасних умовах вона все більше піддається негативним інформаційно-психологічним впливам [5-7]. Це призводить до значних збитків психічному і фізичному здоров'ю громадян, руйнує морально-етичні норми суспільного життя, дестабілізує соціально-політичну обстановку в країні.
Основним об'єктом забезпечення інформаційно-психологічної безпеки у сфері індивідуальної свідомості є здатність людини адекватно сприймати навколишню дійсність і своє місце в зовнішньому світі, формувати відповідно до свого життєвого досвіду певні переконання і приймати ефективні рішення.
Головною загрозою для індивідуальної свідомості є порушення цієї здатності шляхом застосування до людини (як правило, без її згоди) методів і засобів впливу на підсвідомому і свідомому рівнях. Ця загроза може проявлятись у вигляді цілеспрямованих і неусвідомлюваних людиною негативних інформаційних впливів, здійснюваних ззовні на психічні структури людської свідомості, відкриваючи можливість для насильницької зміни її психічних реакцій і поведінки. Серед актуальних джерел інформаційних загроз індивідуальній свідомості українських громадян, які знаходяться за межею бідності і не мають достатніх коштів для існування, є, наприклад, реклама дорогих товарів, що нав'язує установки на матеріальне збагачення будь-яким способом. Це не може не сприяти зростанню озлобленості та злочинності, залученню в кримінальний світ молоді. Певною загрозою для індивідуальної свідомості в Україні є також численні релігійні секти і групи, що проповідують фанатизм та екстремізм. Здійснювані в цих сектах і групах ритуали, як правило, спрямовані на те, що суперечить нормам суспільної моралі: зміну мотиваційних установок їхніх членів, формування стереотипів асоціальної поведінки, небезпечну корекцію психіки тощо.
Основними об'єктами інформаційно-психологічних загроз у сфері групової свідомості є спільні інтереси соціальної групи, що прийняті й усвідомлені її членами та відображені в їхній індивідуальній свідомості як правила поведінки, а також механізми задоволення цих інтересів і протидії загрозам для них. Загрози груповій свідомості можуть проявлятись у вигляді протиправних інформаційних впливів з боку недержавних або державних організацій з метою руйнування спільності інтересів групи, створення труднощів на шляху реалізації цих інтересів, дискредитації членів групи чи будь-якого тиску на них.
Серед основних об'єктів інформаційно-психологічних загроз у сфері масової свідомості вирізняються:
- спільні інтереси великих мас громадян (соціальних груп або національних утворень, населення країни в цілому), які можна назвати груповими асоціаціями;
- сповідувані груповими асоціаціями культурні, духовні й моральні
цінності, що історично сформувалися і становлять суспільне допустимі
правила поведінки, які відображені в індивідуальній і груповій свідомості
складових елементів цих асоціацій;
- готовність групових асоціацій до протидії загрозам щодо їхніх інтересів і цінностей.
Загрози для масової свідомості реалізуються у вигляді насильницького нав'язування невластивих для даної асоціації інтересів і цінностей. Наслідком їхнього прояву може бути руйнування морально-етичного здоров'я асоціації, сталих суспільних відносин або її розпад як єдиного цілого. Ці загрози проявляються передусім через спотворення інформації про актуальні події, маніпулювання інформацією з метою формування необхідної емоційної оцінки певних подій. У результаті порушується адекватне сприйняття навколишньої дійсності. Залежно від сталих стереотипів поведінки в даній асоціації неадекватність навколишнього сприйняття може виявлятися у формі соціальної апатії або агресивності по відношенню до оточуючого середовища.
Джерелами загроз масовій свідомості в умовах фінансово-економічної кризи й нерозвиненості громадянського суспільства є невизначеність морально-етичних норм і цінностей, які має захищати держава, неузгодженість дій органів державної влади і громадських організацій у даній сфері, відсутність поступу у проведенні економічних і політичних перетворень, що повинні мати соціальну спрямованість.
Слід відзначити, що маніпулятивні установки можуть мати не тільки негативне, а й позитивне значення. В останньому випадку здійснюється вплив на свідомість людини з метою впровадження бажаних позитивних установок. Це може бути використано, зокрема, в системі освіти чи в пропаганді і, що найголовніше, для нейтралізації у свідомості закладених туди раніше негативних наслідків маніпулятивних установок.
2.2. Класифікація інформаційно-психологічних загроз
Інформаційно-психологічний вплив здійснюється з метою відвернення людей від реальних життєвих потреб, надання їх світосприйманню віртуального характеру з подальшим застосуванням апробованих технологій управління людською поведінкою через друковані й електронні ЗМІ, ау-діо- та відеопродукцію, літературні опуси тощо.
Відповідно, загрози в інформаційно-психологічній сфері можна розрізняти за наступними ознаками [8-11]:
а) за джерелами
- окремі особи — від політичних лідерів, державних і громадських діячів, представників мас-медіа, літератури і мистецтва до повсякденних
партнерів людини у міжособистісній взаємодії;
- соціальні групи — за місцем роботи, проживання, навчання, спільного відпочинку і т. д.;
- суспільство — різні політичні партії, громадські рухи, фінансово-
економічні та комерційні структури, націоналістичні й релігійні організації та ін.;
- держава — органи законодавчої, виконавчої та судової влади, якщо
їхні власні інтереси домінують над загальнонаціональними;
- інші держави — міжнародні, регіональні й державні структури, а також транснаціональні корпорації, злочинні й терористичні угруповання;
б) за об'єктами - інтелігенція; службовці; підприємці; робітники; молодь; пенсіонери; безробітні;
в) за засобами
- засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса), у т. ч.
агітаційно-пропагандистські, для цілеспрямованого впливу на морально-
психологічний стан і настрої широких верств населення;
- психотронні засоби (комп'ютерні відеотермінали і широкоформатні
екрани для створення «віртуальної реальності»), що можуть призвести до
психічних порушень і захворювань;
електронні засоби (випромінювачі електромагнітних хвиль і імпульсів) для фізичного ураження людей чи радіоелектронних пристроїв;
- лінгвістичні засоби (семантичне неоднозначні мовні конструкції),
що застосовуються при веденні дипломатичних переговорів, укладанні
трудових, фінансових, політичних та інших договорів;
- психотропні засоби (спеціальні психофармакологічні та психодислептичні засоби, транквілізатори, антидепресанти, галюциногени, наркотики, алкоголь та ін.), що впливають на психіку людини і викликають
тимчасові психічні відхилення або стійкі розлади;
г) за методами
- дезінформування - підготовка і поширення інформації повністю або частково викривленої щодо дійсного стану справ; введення в оману об'єкта для спонукання його до вигідних суб'єкту дій;
- пропаганда - підготовка і поширення тенденційних інформаційних матеріалів; формування в свідомості об'єкта установки на сприйняття пропагандистської інформації;
- маніпулювання - використання технологій інформаційно-психологічного впливу на підсвідомість об'єкта; зміна поведінки об'єкта у бажаному для суб'єкта напрямі;
- шантаж - навмисні загрози щодо настання небажаних наслідків для об'єкта (втрати життя чи здоров'я, незаконного утримання, застосування зброї і т. д.); фізичний чи моральний тиск на об'єкт у потрібному для суб'єкта напрямку;
- кризове управління - застосування спеціальних кризових технологій, які дозволяють створювати кризові ситуації (соціальні, економічні, політичні, воєнні та ін.); керування штучно створеними кризовими ситуаціями в потрібному для суб'єкта напрямі;
д) за наслідками
- для індивідуальної свідомості - порушення здатності людини адекватно сприймати оточуючу реальність і своє місце у зовнішньому світі; позбавлення можливості формувати згідно із своїм життєвим досвідом певні
переконання та приймати рішення у відповідності з ними;
- для колективної свідомості - руйнування спільності колективних інтересів, створення труднощів на шляху їх реалізації; дискредитація членів
колективу, здійснення психологічного тиску на них;
- для масової свідомості - насильницьке нав'язування чужих для широких верств населення інтересів і цінностей; руйнування морального
здоров'я і усталених суспільних відносин, розпад громадської спільноти
як єдиного цілого.
Відповідна класифікація інформаційно-психологічних загроз показана на рис. 3.