Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів

Держава і право у різних народів формувалися не однаково. Наприклад, класично із класових протиріч всередині родового суспільства виникли держава і право у Стародавніх Афінах.
У Стародавньому Римі особливості виникнення держави і права характеризувалися боротьбою патриціїв (родової знаті) та плебеїв (прийшлого населення).
У німецьких народів важливим чинником виникнення держави і права було завоювання ними колишніх територій Римської імперії, яка на той час уже розпадалася. Для тримання в покорі населення завойованих територій німці ставили своїх намісників, що перетворювалися на князів. Тому ці процеси спонукали прискорення розпаду первісного ладу в німців і утворення ранньофеодальної держави.
У виникненні держави у народів Стародавнього Сходу важливу роль відіграла організація суспільних робіт під час будівництва каналів.
Створенню держави у народів Центральної та Південної Америки (інки і майя) сприяло рільництво. У східнослов'янських племен, що групувалися навколо Київського князівства, результатом виникнення державності було переродження органів військової демократії в державні органи.
Виникнення Київської Русі історично пов'язується з оповіданням про Кия, який з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю побудували перше місто, назвали його Києвом і правили там певний час.
Особливістю виникнення державності у слов'ян і німців є те, що вони виникли як ранньофеодальні, минувши рабовласництво.
Отже, виникнення держави внаслідок розпаду первісного суспільства мало свої передумови. Одні автори вважають, що держава з'явилася там і тоді, де й коли суспільство розділилося на класи з протилежними інтересами. Хоч у різних народів держава виникала по-різному, проте завжди в основі була класова боротьба. Інші пов'язують виникнення політичної організації суспільства, держави і права з необхідністю здійснювати управління суспільством за нових умов, які складаються внаслідок розпаду первісного суспільства, появи нових економічних і соціальних відносин, що характеризують початок цивілізації.

У будь-якому історичному суспільстві для підтримання в ньому порядку потрібно регулювання за допомогою соціальних норм, так зване соціальне регулювання. Регулювати - значить спрямовувати поведінку людей, їх груп і всього суспільства, уводити їх діяльність у певні рамки. Розрізняють два види соціального регулювання - індивідуальне (упорядкування поведінки конкретної особи, у конкретному випадку) і нормативне (упорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил - зразків, моделей, що поширюються на всіх, на всі подібні випадки). Поява нормативного соціального регулювання послужила якісним поштовхом до становлення (виникнення та розвитку) права.
У первісному суспільстві нормативним соціальним регулятором були норми-звичаї - правила поведінки, що ввійшли в звичку в результаті багаторазового повторення протягом тривалого часу. Звичайне право - система норм, що спираються на звичай.
Норми-звичаї були засновані на природно-природній необхідності і мали значення для всіх сторін життя общини, роду, племені, для регламентації господарського життя та побуту, сімейних та інших взаємовідносин членів роду, первісної моралі, релігійно-ритуальної діяльності. Їх метою була підтримка і збереження кровнородственной сім'ї. Це були «мононорми», тобто нерозчленовані, єдині норми. 8 додаток