Поняття оперативно-розшукових заходів. Проблеми з погляду науки

Однією з проблем теорії оперативно-розшукової діяльності є визначення поняття та змісту оперативно-розшукового заходу. У статті 2 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” вказано, що оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних, пошукових розвідувальних та контррозвідувальних заходів [1, с. 511]. У статті 6 цього ж закону, де йдеться про підстави здійснення ОРД законодавцем, визначено, що вона здійснюється за допомогою ОРЗ [1, с. 511]. У статті 7 зазначено, що оперативні підрозділи зобов’язані вжити необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, виявлення, розкриття злочину тощо [1, с. 511].

У статті 1 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” законодавець вказує на кримінально-правові заходи, які повинні застосовуватись до членів ОЗ. Такі заходи встановлюються кримінальним кодексом України [2, с. 358], в розділі 8, де зазначаються умови, в яких проводяться такі заходи [3].

У статті 9 Закону України “Про ОРД” визначено умови законності проведення оперативно-розшукових заходів. Більше того, для проведення оперативно-розшукових заходів необхідно завести оперативно-розшукову справу, без її заведення, проведення ОРЗ заборонено [1, с. 511]. У статті 103 КПК України вказано, що на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили [4].

Отже, законодавець прямо вказує, що оперативні підрозділи зобов’язані вжити необхідних оперативно-розшукових заходів з метою попередження та розкриття злочинів, але не дає переліку таких заходів. Так, у статті 6 Федерального закону Росії “Про оперативно розшукову діяльність” цей перелік наведений і складається з таких заходів:

· опитування;

· наведення довідок;

· збір зразків для порівняльного аналізу;

· перевірочна закупівля;

· дослідження предметів та документів;

· спостереження;

· ототожнення особи;

· огляд приміщень, будівель, дільниць місцевості та транспортних засобів;

· контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень;

· прослуховування телефонних переговорів;

· зняття інформації з технічних каналів зв’язку;

· оперативне впровадження;

· контрольована поставка;

· оперативний експеримент [5].

Визначення ОРЗ для теоретиків та практиків має важливе значення. Для теоретиків чітке визначення ОРЗ уможливить визначити їхню суть, правову природу, класифікувати їх за певними ознаками, розвивати та обґрунтовувати кожний із цих заходів. Для практичних працівників оперативних підрозділів відсутність такого визначення призводить до порушення законності прав і свобод людини, перевищення або обмеження повноважень, що знижує ефективність діяльності оперативного працівника, а це у свою чергу знижує ефективність боротьби зі злочинністю.

Важливість цієї проблеми свідчить про те, що вчені в галузі ОРД, зосібно: Є.М. Білоус, Ю.С. Блінов, Т.І. Бондар, М.М. Васильєв, К.К. Горяінов, В.В. Дедюхін, В.В. Зайцев, Ю.Ф. Кваша, В.А. Лукашов, С.С. Овчинський, М.М. Перепелиця, Г.К. Синілов, О.Є. Чечетін, О.Ю. Шумилов займалися дослідженням проблем, пов’язаних з визначенням ОРЗ.

Слід детальніше розглянути існуючі наукові точки зору з цього питання. Як слушно зазначає Є.І. Юн в теорії ОРД “міра”, “захід”, “дія” поряд з багатьма іншими поняттями і термінами є системноутворюючими. Аналіз юридичної та спеціальної літератури показує, що в даний час єдиної думки серед учених в галузі ОРД щодо питання ОРЗ не існує [6].

Так, В.А. Лукашов, А.Н. Філіпов вважають, що ОРЗ це дії, які здійснюються оперативними підрозділами з метою швидкого і повного розкриття злочинів, розшуку злочинців і безвісно відсутніх осіб, і ґрунтуються на використанні оперативно-розшукових сил, засобів та методів [6]. Як бачимо, прихильники цієї думки схильні протиставляти ОРЗ методам ОРД. Відповідно ЗУ “Про ОРД” ми не зустрічаємо поняття “метод ОРД”, тому протиставлення цих термінів є, на наш погляд, необґрунтованим. Більше того, в українській мові метод зазначається як — спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя, прийом або система прийомів, що застосовується в будь-якій галузі [7, т. 4, с. 692].

Свою точку зору з цього приводу обґрунтовують І.І. Басецький, Г.Т. Кабанов, В.П. Шиєнок, розглядаючи ОРЗ як сукупність об’єднаних єдиним тактичним задумом дій оперативних працівників та інших осіб, які беруть участь в ОРД, спрямованих на вирішення поставлених у даній оперативно-розшуковій ситуації завдань [6]. З цього визначення випливає, що ОРЗ — це дія суб’єктів, які здійснюють ОРД. Такі дії оперативних працівників пояснюється словом “захід”, тобто сукупність дій, засобів для досягнення, здійснення чогось [9, т. 1, с. 733].

Дещо по-іншому визначає ОРЗ Н.С. Желєзняк, А.Д. Васильєв, які вказують, що ОРЗ — це дії, які здійснюються оперативними підрозділами [6]. Як свідчить енциклопедичне визначення слова, “дія” — робота, діяльність, здійснення чого-небудь, функціонування якої-небудь машини, агрегата, підприємства [7, т. 2, с. 311].

Слушною є точка зору К.В. Суркова, Ю.Ф. Кваші, С.Є. Матвєєва, які під ОРЗ розуміють такі заходи, що проводяться з вимогами відомчих нормативних актів розвідувально-пошукові та контррозвідувальні дії [6].

Цю точку зору розвиває В.В. Антонов, який зазначає, що в структурі наведеної системи існують інші суттєві заходи: забезпечення оперативної готовності оперативних підрозділів кримінальної міліції; ведення оперативно-розшукового діловодства по справах оперативного обліку; своєчасне висування і оперативна перевірка оперативно-розшукових версій; здійснення оперативно-економічного аналізу економічної, оперативної та іншої інформації; легалізація (реалізація) оперативно-розшукової інформації [6]. Як бачимо, вчені намагаються розширити коло ОРЗ, як оперативно-розшукові, оперативно-тактичні операції.

На думку В.М. Атмажитова, В.Г. Боброва, поняття “ОРЗ” є базовим, яке включає сукупність дій, спрямованих на досягнення визначеної мети, пов’язаної зі здійсненням ОРД. Ці заходи можуть мати організаційно-управлінський, організаційно-тактичний характер і бути пов’язаними із застосуванням методів ОРД, оперативної техніки і оперативних обліків [6]. На їхню думку, недостатньо вивченими є такі ОРЗ, як оперативна закупка, ототожнення особи, контроль поштово-телеграфних відправлень інших повідомлень, зняття інформації з технічних каналів зв’язку, оперативне впровадження, контрольована поставка та оперативний експеримент. Далі підкреслюється необхідність подальшої розробки питань, пов’язаних із визначенням правової природи ОРЗ, їхньої сутності, основних елементів тощо [6].