Період середньовіччя та соціологічні погляди

Розпочавшись у V ст., епоха середньовіччя тривала три періоди: раннє середньовіччя (V-XI ст.), період розвинутого феодалізму (XI - середина XV ст.), пізнє середньовіччя (кінець XV - середина XVII ст.). Історичною межею стали розпад античного суспільства, падіння Західної Римської імперії, формування феодальних відносин, які, спричинивши суттєві соціально-політичні зміни, потребували відповідного теоретичного обґрунтування. Головним джерелом знань про світ, природу, людину, суспільні відносини стає релігія, суттєво потіснивши і навіть поставивши собі на службу науку.

Одним з найпомітніших тогочасних мислителів, які взяли на себе місію, був ідеолог католицизму, впливовий релігійний діяч, домініканський монах Фома Аквінський (1225-1274). Широко застосовуючи положення Арістотеля, він виводить ієрархію форм світу: від Бога - чистого розуму - до духовного світу і матеріального, де вищі форми дають життя нижчим. За таким же ієрархічним принципом будується й суспільство: піддані підкоряються царям і світській владі на основі законів, як природних і писаних, так людських і божественних. Людська воля має підкорятися волі Бога, порушення феодальних законів є тяжким гріхом. Виділяючи чотири види законів, Фома Аквінський вибудовує досконалу, на його погляд, систему світового порядку: народ - володар - законолюдський - закон природний - закон божественний - закон вічний.