Громадяни України як суб'єкти адміністративного права

МОДУЛЬ 2.

Субъекты административного права

Тема 3. Административно-правовой статус физических лиц

Административно-правовой статус граждан Украины.

Основные права и обязанности граждан Украины в государственном управлении.

Особенности административно-правового статуса иностранных граждан и лиц без гражданства.

Особенности административно-правового статуса беженцев.

Гарантии прав и свобод граждан в сфере государственного управления.

Громадяни України як суб'єкти адміністративного права

Наявність громадянства України значною мірою впливає на людину як суб'єкта адміністративного права Йдеться передовсім про правову природу такого явища, як громадянство Перш за все дамо визначення Громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою та Україною, що знаходить вияв у їхніх вза­ємних правах та обов'язках Своєю чергою, громадянин Украї­ни - це особа, яка набула громадянство України в порядку, перед­баченому законами України та міжнародними договорами Украї­ни Громадяни України є найбільшим за кількістю видом суб'єктів адміністративного права Правовий зв'язок між державою та її громадянином обумовлює особливості адміністративно-правового статусу громадянина України Вказані особливості проявляються в тому, що

по-перше - права та обов'язки громадянина не можуть бути відчужені,

по-друге - норми адміністративного права деталізують конституційно визначені основні права та обов'язки громадянина,

по-третє - правовий зв'язок громадянина та держави про­являється як на території України, так і за її межами

Говорячи про адміністративно-правовий статус громадянина України як динамічну категорію, слід відзначити, що він складає­ться з трьох основних складових

1 Статус людини як такої, що має певні права та обов'язки, закріплені міжнародними правовими документами (Загальна де­кларація прав людини 1948 р, Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р тощо)

2.Статус громадянина України, тобто перелік тих загаль­них прав та обов'язків, які виникають із набуттям громадянства України.

3.Соціальний статус

громадянина України (виникає з отри­манням певної професії та можливості працювати за фахом, мож­ливості балотуватись у народні депутати тощо). У цьому випадку йдеться про надання права громадянинові України реалізовуватись у соціальному (людському) середовищі.

Кажучи про першу складову, слід зазначити, що саме статус лю­дини як члена суспільного (світового, у широкому сенсі) середови­ща надає право громадянам України звертатися до міжнародних правозахисних і судових структур у пошуках поновлення своїх прав, свобод і законних інтересів. Такому становищу сприяла Вер­ховна Рада України, яка 17 липня 1997 р. ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод.

Характеризуючи другу складову, необхідно зазначити, що, згід­но з положеннями чинного законодавства, громадянами України є:

усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголо­шення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно прожи­вали на території України;

особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релі­гійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального похо­дження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Украї­ні та не були громадянами інших держав;

особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», і діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

особи, які набули громадянство України відповідно до зако­нів України та міжнародних договорів України.

Громадянство України набувається

за народженням;

за територіальним походженням;

внаслідок прийняття до громадянства;

внаслідок поновлення у громадянстві;

внаслідок усиновлення;

внаслідок установлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи приймальну сім'ю або передання на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

внаслідок установлення над особою, визнаною судом недіє­здатною, опіки;

у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

внаслідок визнання батьківства чи материнства або встанов­лення факту батьківства чи материнства;

за іншими підставами, передбаченими міжнародними дого­ворами України (Закон України від 18 січня 2001 р. № 2235-III «Про громадянство України»).

Відповідно до внутрішнього наповнення, адміністративно-право­вий статус громадянина України складається з двох складових: права та обов'язки. Це є усталеною позицією як у теорії права, так і в теорії адміністративного права. Водночас уявляється, що разом із характе­ристикою складових адміністративно-правового статусу (права та обов'язки) потрібно аналізувати гарантії їх реалізації. Все таки існує багато підстав для такого бачення вказаної проблеми, оскільки без затвердження державою гарантій реалізації прав та обов'язків останні часто можуть бути декларативними, себто такими, що не можуть бути реально втілені у життя. Права та обов'язки як складові адмі­ністративно-правового статусу громадянина України, а також гаран­тії їх реалізації представлено на рисунках 4.2 та 4.3.