Вимірювання артеріального тиску

Показання: контроль стану артеріального тиску (АТ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС) дитини, контроль дії ліків (симпатоміметиків тощо) під час їх призначення.

Необхідне обладнання: тепла палата, апарат для вимірювання артеріального тиску, манжетки різних розмірів, очищені, продезінфіковані або однократного використання.

Методика проведення:

Вимірювання АТ проводиться непрямим безкровним (осциляторним) методом. Прибор складається з монітора, пневматичного шланга, манжетки. Сучасні електронні апарати дають можливість вимірювати і відображати на моніторі такі показники: систолічний тиск, діастолічний тиск, середній тиск, ЧСС.

Кінцівка, на якій проводитиметься вимірювання, повинна бути не задіяна в інших лікувально-діагностичних (встановлений внутрішньовенний судинний доступ тощо) процедурах. Розмір манжети, що використовується, залежить від маси тіла дитини. Зі стандартних манжеток підбирають таку, щоб ширина манжети дорівнювала приблизно ½ обводу плеча. Вимірювання обводу плеча проводять індивідуальною або паперовою стрічкою. На внутрішній стороні манжети, як правило, є поділки, які вказують на допустимий інтервал обводу плеча. Максимальний і мінімальний співпадають з обводами манжеток суміжних розмірів (більшої або меншої), для остаточного вибору слід враховувати ширину манжетки та довжину плеча дитини. Приміряти манжетку визначеного розміру безпосередньо дитині. Якщо визначений розмір фактично не підійшов (наприклад, за шириною), замінити її на більший або менший.

- Обробити руки.

- Манжету, підібрану за розміром, одягти на оголене (або в тонкій, без складок, одежі) плече так, щоб відстань від нижнього краю манжети до ліктьового згину становила 1 см, а шланг проходив по внутрішній поверхні.

- Зафіксувати манжету, перевірити її з’єднання з апаратом за допомогою шланга.

- Включити апарат і встановити межі алярму та максимальний тиск нагнітання, після чого нажати кнопку «Старт».

- Вимірювання починається автоматично.

- Під дією насоса тиск в манжетці піднімається до 130 мм.рт.ст. (або встановленого) і повільно спадає.

- Після закінчення вимірювання на табло прибору висвітлюються показники. Якщо цифри не заявились, апарат автоматично повторює вимірювання.

- Можливо встановити ручний метод вимірювання, коли воно починається лише по команді «Старт», або автоматичне, в залежності від потрібної частоти моніторингу. Визначте необхідну частоту в залежності від стану дитини. Рекомендується ручний режим кожні 3 години або частіше.

- Інтерпретувати отримані результати.

Після народження артеріальний тиск доношених і недоношених новонароджених зростає на 1-2 мм.рт.ст. за день на першому тижні та на 1 мм.рт.ст за тиждень протягом наступних 6 тижнів. Якщо показник АТ дитини виходить за межі норми, слід оцінити загальний стан дитини. Перш, ніж почати лікувати високий (підвищений) або низький (знижений) тиск, слід упевнитись, що вимірювання було правильним, манжетка відповідає розміру і діаметру плеча. Через 5 хвилин (не раніше) слід повторити вимірювання, співвіднести результати вимірювання з клінічним станом дитини.

Ускладнення і помилки:

- Використання манжетки неналежного розміру: занадто широка манжетка або нещільно накладена манжетка дає занижені, а занадто вузька - завищені значення АТ.

- Показання можуть бути помилковими при наявності порушень периферичного кровотоку (гіпотермія, гіповолемія) в зоні вимірювання або аритмії.

- Постійне (в режимі моніторування) вимірювання тиску у відносно стабільної дитини погіршує кровоток і венозний відтік з кінцівки, де встановлена манжета, підвищує загальний АТ, частий перерозподіл кровотоку збільшує ймовірність функціонування фетальних комунікацій.

- Лікування результатів вимірювання без урахування стану дитини, переоцінка зниження або підвищення AT, неврахування середнього тиску і коливань (стандартного відхилення).

Гіпотензія - стан, при якому АТ знижується нижче нормальних величин більше, ніж на 2 стандартні відхилення. Клінічними ознаками системної гіпотензії можуть бути тахікардія, блідість і недостатня перфузія шкіри, кінцівок, пригнічення ЦНС, зниження діурезу, метаболічний ацидоз.

Основні причини гіпотензії:

1. Шок внаслідок:

- гіповолемії (крововтрати, дегідратації);

- порушення тонусу периферичних судин (сепсис, синдром капілярного витоку).

2. Серцева недостатність:

- вади серця;

- кардіоміопатії (метаболічні, інфекційні);

3. Пневмоторакс.

4. Метаболічні порушення (зменшення серцевого викиду: значний алкалоз, гіпокальціємія, гіпокаліємія);

5. Ліки (магнія сульфат, простагландин Е2, дроперидол, ванкоміцин).

Лікування гіпотензії:

- Відновлення об'єму крові при гіповолемії ізотонічним розчином (повільна інфузія 10-20 мл/кг 0,9% NaCl або СЗП при значній крововтраті);

- Симпатоміметичні аміни (допамін, добутамін)

- Лікування/коригування гіпоксії, ацидозу, гіпоглікемії, гіпокальціемії.

Гіпертензія - стан, при якому АТ підвищується від нормальних величин більше, ніж на 2 стандартні відхилення. Неспецифічні клінічні ознаки гіпертензії: тахіпное, кардіомегалія або серцева недостатність, неврологічні розлади, шлунково-кишкові проблеми.

Основні причини гіпертензії:

1. Захворювання нирок (тромбоз, вроджений стеноз ниркових судин, пухлини, полікістоз, ниркова недостатність);

2. Коарктація аорти;

3. Вроджена гіперплазія наднирників, феохромацитома тощо;

4. Підвищений внутрішньочерепний тиск;

5. Бронхолегенева дисплазія;

6. Ліки (метилксантини: кофеїн, еуфілін, симпатоміметики, глюкокортикоїди);

7. Перевантаження рідиною та/або електролітами.

Лікування гіпертензії - усунення основної причини. При стійкій гіпертензії, не пов'язаній з перевантаженням рідиною або впливом медикаментів, можливе призначення антигіпертензивних препаратів (Фуросемід, Хлортіазид, Ніфедипін, Каптоприл).