Поняття морського права як комплексної галузі права

Морське право можна охарактеризувати як складну сферу правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі використання Світового океану та морського дна.

В морському праві виділяють такі підсистеми:

1) міжнародне морське (публічне) право;

2) міжнародне приватне морське право;

3) внутрішньодержавне (національне) морське право (законодавство).

Міжнародне морське (публічне) право – система засад та норм, які покликані регулювати суспільні відносини, які виникають між суб’єктами міжнародного права у сфері використання Світового океану та морського дна як загального надбання людства.

Суб’єктами міжнародного права виступають держави та міжнародні організації. Міжнародне морське право регулює відносини, які мають яскраво виражений публічний інтерес. Міжнародним морським правом регулюються відносини, пов’язані із встановленням правового статусу та правового режиму різних категорій морських просторів, правовим статусом суден та військових кораблів, різними видами державного контролю у сфері мореплавства (санітарним, прикордонним, митним, контролем за безпекою мореплавства та запобіганням забрудненню морського середовища) тощо.

Міжнародне приватне морське право – це комплексна правова система, яка об’єднує норми внутрішньодержавного законодавства, а також міжнародних договорів та звичаїв, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що виникають у процесі торговельного мореплавства, та ускладнені іноземним елементом.

Такі відносини можуть виникати в процесі перевезення вантажів та пасажирів, фрахтування суден, буксирування, надання допомоги судну, яке потерпає лихо тощо.

Міжнародному приватному праву притаманно: рівність суб’єктів правовідносин; їх вільне волевиявлення під час реалізації своїх прав; самовідповідальність за своїми зобов’язаннями та діями. Відносини, які регулюються міжнародним приватним морським правом є здебільшого цивільними за своєю суттю.

Наявність у міжнародному приватному праві «іноземного елемента» означає, що відносини, які ним регулюються, у певних випадках виходять за межі внутрішньодержавної правової системи. Це викликає необхідність застосування іноземного права, а також норм міжнародних договорів та звичаїв.

У якості іноземного елемента у міжнародному приватному праві можуть виступати:

- суб’єкти правовідносин – фізичні та юридичні особи різних держав (відправник вантажу та перевізник, фрахтувальник та фрахтівник, рятувальник та той, кого рятують, тощо);

- об’єкти правовідносин – майнові права або майно, яке знаходиться в іншій державі (майнові права на судно, що будується за кордоном, судно чи вантаж тощо);

- юридичні факти, які мають місце на території іншої держави (укладення договору морського перевезення, загибель судна тощо).

Однією з особливостей міжнародного приватного права є наявність в ньому колізійних норм. За їх допомогою визначають, право якої країни повинно бути застосоване до відносин, які виникають в процесі торговельного мореплавства та ускладнені іноземним елементом, коли на регулювання таких відносин претендує правопорядок декількох держав.

Внутрішньодержавне (національне) морське право носить характер комплексної галузі права, зміст якої складають норми різних галузей внутрішньодержавного права, об’єднаних спільністю предмету правового регулювання, а саме – морекористування у тій або іншій формі.