Категоріальні характеристики | Компоненти системи | ||
Властивості | Елементи | Відносини | |
Моно | *** | *** | *** |
Полі | *** | *** | *** |
Статичні | *** | *** | *** |
Динамічні (що функціонують) | *** | *** | *** |
Динамічні (що розвиваються) | *** | *** | *** |
Детерміністські | *** | *** | *** |
Випадкові | *** | *** | *** |
Прості | *** | *** | *** |
Складні | *** | *** | *** |
У класифікації В. Г. Афанасьєва чотири класи систем:
системи, що існують в об'єктивній дійсності, неживій і живій природі, суспільстві;
§ системи концептуальні, ідеальні, які іноді називають абстрактними;
§ штучні, які створені людиною;
§ змішані, в які входять системи та елементи попередніх систем.
А. Н. Авер'янов виділяє системи цілісні і сумативні, органічні і неорганічні, динамічні і статичні, відкриті і закриті, самоорганізовані і неорганізовані, керовані і некеровані.
Л. А. Петрушенко виділяє: за походженням – природні і штучні, за змістом – матеріальні та ідеальні, стосовно причинно-наслідкового зв'язку – детерміновані та ймовірнісні, відносно навколишнього середовища – відкриті і закриті.
|
|
Однією з поширених є класифікація С. А. Саркісяна зі співавторами, в якій всі системи діляться на абстрактні і матеріальні з наступним поділом їх на прості різновиди. Істотний недолік даної класифікації полягає в тому, що з неї випадають цілі класи систем (біологічні, фізіологічні, соціальні), тобто вона не охоплює матеріальні системи.
Розгорнуту типологію систем дають В. В. Дружинін і Д. С. Конторов. Вони розбивають їх спочатку на класи за природою на технічні, кібернетичні, біологічні, суспільні та інтелектуальні, а потім – на підкласи. При цьому системи розпадаються: технічні – на прості і складні, рівноважні і нерівноважні; кібернетичні – на програмні, адаптивні і активні, біологічні – на передбіологічні, найпростіші, колонії спеціалізованих організмів, колонії централізованих, колонії вищих; суспільні – на індивідууми, проста група, керована група, спільнота, суспільство, велике суспільство, людське суспільство, надсуспільство; інтелектуальні – на конкретні і абстрактні.
Ю. І. Черняк виділяє великі (які не можна спостерігати одному спостерігачу), складні (не можна скомпонувати із декількох підсистем), динамічні (постійно змінюються), кібернетичні (відображають процеси управління) і цілеспрямовані (володіють цілеспрямованістю) системи.
М. Д. Лесечко, намагаючись узагальнити наявні класифікації систем, виділяє: за походженням – природні, штучні і змішані системи; за описом змінних на системи – з якісними змінними, з кількісними змінними і системи зі змішаними змінними; за типами операторів на системи – "чорні ящики", непараметричні, параметричні системи і "білі ящики"; за способом управління – керовані, некеровані і системи з комбінованим управлінням.
|
|
Аналіз класифікацій показує, що багато з них відрізняються еклектичністю, неістотністю і неповнотою.
Загалом системи характеризуються і відрізняються одна від одної різними ознаками і параметрами.
1. Ступінь взаємодії системи і зовнішнього середовища:
Ø ізольовані (штучні)
Ø закриті (годинник);
Ø відкриті (фірма);
2. Розмір системи:
Ø малі (до 30 компонентів);
Ø середні (від 31 до 300);
Ø складні (від 301);
3. Види систем:
Ø біологічні (живі організми);
Ø технічні (вироби);
Ø соціально-економічні (організація, місто);
4. Ступінь свободи системи по відношенню до зовнішнього оточення:
Ø відносно самостійні, юридично і фізично незалежні системи;
Ø несамостійні системи (підсистеми) – працівник відділу.
5. Рівень спеціалізації системи:
Ø комплексні;
Ø спеціалізовані (банк);
6. Тривалість функціонування системи:
Ø системи короткотривалої дії (життя);
Ø дискретні;
Ø довготривалі (безмежного існування);
7. Спосіб опису:
Ø детерміновані (функціональні);
Ø статистичні (імовірності);
Ø нечіткі (опальні);
8. Тип використання в субстанції системи:
Ø Фізичні (речові субстанції);
Ø Абстрактні (логічну, математичну не речові субстанції).
В основу будь-якої класифікації повинна бути покладена певна концепція, що пояснює явище, що класифікується. Використовуючи системний підхід, будь-яка система характеризується наступними аспектами: субстанцією (суттєва властивість предмету як цілісності, основа і центр усіх його вимірів, активна причина і джерело функціонування), будовою (наявність елементів, зв’язків і організації), функціонуванням (процес реалізації системою власних функцій) і розвитком (процес якісних змін в системі) – рис. 3.2.
Кожна із наведених складових може бути описана певною сукупністю характерних параметрів.
СУБСТАНЦІЯ – природа, спосіб існування системи, характер детермінації, походження системи, масштаби.
БУДОВА – кількість елементів, ступінь відкритості, характер взаємодії елементів, ступінь організованості, ступінь складності системи, тип структури, наявність інформації про будову системи.
ФУНКЦІОНУВАННЯ – характер відтворення, кількість функцій, характер розташування, рівновага, ціль, ефективність, результат.
Рис. 3.2. Чотири аспекти, якими характеризується кожна система
РОЗВИТОК – спроможність пристосовуватися, спроможність до руху (швидкість), вектор розвитку, спроможність самовідновлення, етапи розвитку, траєкторія розвитку.