Онто-гносеологічні засади психологізації права

Тема 9 Психологічні концепції права

Зв’язок психології і права: онто-гносеологічні засади психологізації права

Психологічна концепція права Л.Й.Петражицького

Філософія фрейдизму та психоаналіз правовідносин

Судова сексологія та психоаналітична універсалізація природи злочину

Основні типи і види сучасних психологічних концепцій права

_______________________________________

В 20-ті роки ХХ століття розпочалася ера психологізації права.

Природу права слід шукати у природі людини.

Цицерон. Закони.

“Юриспруденція почуттів”

І.Покровський

__________________________________________

Що таке право реальне?

В якій формі воно існує?

______________________________

☼ Право – це моє почуття. Право починається і закінчується правосвідомістю, емоційним життям людини. Все наше свідоме життя складається з почуттів.

☼ Правосвідомість – це стихія правових почуттів, так само як і право. Право виступає як правове почуття. Право - це не фарба розбрискана по білому листку.

☼ Право стає правом, коли торкається нашого почуття. Основною субстанцією права виступає правове почуття. Воно є джерелом права.

☼ Реальне право – це те, що виходить з почуття людини.

1. Зв’язок психології і права:

онто-гносеологічні засади психологізації права

Правовий психологізм, властивий багатьом сучасним концепціям права, є наслідком дії низки соціально-історичних і суто наукових чинників гносеологічного плану:

1. Це перш за все негативна реакція на тотальну експансію в XIX столітті позитивістської методології в праві.

2. Другою важливою причиною був революційний розвиток самої психологічної науки, який виявив у структурі людської свідомості немало факторів правового характеру (Ч.Ламброзо, Л.Й.Петражицький, З.Фрейд, К.Юнг... – на функціонування права як соціального інституту істотно впливає дія системи психологічних констант, відображаючих специфічну структуру і особливості функціонування свідомості людини).

______________________

Сьогодні право трактується передусім як право людини. Навіть якщо взяти узвичаєне позитивістське розуміння права, всеодно в кінцевому рахунку воно спрямовується на людину, намагається організувати її поведінку через вплив на свідомість, волю, почуття людини.

______________________

Якщо норми права, закони не торкаються свідомості людини, залишають її байдужою, тоді самі вони втрачають усякий сенс, адже регулятивність складає основне призначення правових норм.

______________________

Право значною мірою детермінується психологією людини, специфікою сприйняття нею правових ідей і особливостями конкретних механізмів їх реалізації. Якщо право не враховує цього моменту, воно неодмінно починає втрачати і власну специфіку.

______________________

В. Психологічний компонент складає одну з найістотніших рис, властивостей, ознак, атрибутів самої субстанції права, що механізм і ефективність реалізації права значною мірою визначається його психологічними константами.

______________________

Саме право п о р о д ж у є т ь с я психологією:

☺ Психологія виступає безпосереднім предметом зовнішньої дії права.

♦ право як об’єктивне явище.

♦ психології відводиться роль механізму адаптації людини до соціально-об’єктивних умов існування.

☻ Право виступає як зовнішній прояв внутрішніх психологічних властивостей свідомості людини.

♦ право як явище, породжене суб’єктивним світом людини.

♦ право виступає як специфічна експлікація суб’єктивного світу, з точки зору якого воно тільки й може бути зрозуміле в його сутності.

______________________

♪ Чим же насправді є право у своїй найбільш глибинній основі – об’єктивне чи суб’єктивне явище?

♪ Взаємозв’язок вказаних сторін важко заперечувати, але яка з них є визначальною?

______________________

☺ Право обмежує підсвідомі інстинкти людини, соціалізує форми і способи їх задоволення.

☻ Право також створює і забезпечує форми духовної і творчої самореалізації людини.

В. І на рівні інстинктів, і на рівні духовності право так чи інакше “зав’язане” на психологію людини.

______________________

Тому аналіз особливостей людської психіки, здійснюваний у психологічній науці, має надзвичайне значення для права як з погляду усвідомлення специфіки своєї природи, так і з погляду оптимізації регулятивно-правових механізмів соціальної саморегуляції.

______________________

Результатом взаємодії психології і права в гносеологічному плані є формування самостійної науки – психології права, яка і ставить за мету виявлення фундаментальних психологічних констант правового пізнання і функціонування права.

______________________

В.

Онтологічний аспект: право породжується психологією. Основою права є правове почуття.

Гносеологічний аспект: законодавство, норми права формуються із психологічного почуття.

Законодавство, яке формується в нормах права,

· відображає правове почуття

· і направлено на психологію людини, його волю. Звідси абсолютизується значення психології для права.

2 [U1]. Психологічна концепція права Л.Й.Петражицького (1867–1931)

професор юридичного факультету університету Святого Володимира

Завдяки Л.Петражицькому сьогодні вважається, що право – це не чисто об’єктивне явище соціально-економічного, нормативного походження, а й має суб’єктивну-психологічну сторону, без урахування якої воно не може реалізуватись і функціонувати як таке.

______________________

Всі категорії елементів психічного життя поділялися на:

1) односторонні переживання (мораль),

2) двосторонні, активно-пасивні переживання, імпульси або емоції (право).

- - - - - - - - - - - - - - - - - - -

В. Л.Й.Петражицький довів, що право, як і мораль, не тільки випливає із внутрішнього, психологічного світу людини, але й більш фундаментально вкорінене в її психіці, ніж сама мораль.

Мораль є лише частковою, “урізаною” формою правового почуття і не відображає так глибоко властивостей і закономірностей людської психології, як це властиво праву.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - -

◘ Моральна емоція імперативна за своїм складом (усвідомлення обов’язку – милостиня бідняку).

◙ Правове почуття має атрибутивно-імперативний характер (почуття власного і чужого обов’язку супроводжується переконанням, що інша людина має на це право).

Основною причиною будь-яких зовнішніх рухів тіла і в цілому поведінки людини є емоції або імпульси.

__ __ __ __ __ __ __

Те, що переживається як емоція, з необхідністю викликає певні імпульси (голод, спрага, статеве збудження, переживання яких спонукає до активних дій з метою зняти напругу вказаних емоцій).

До того ж існує закон коливання інтенсивності емоцій, які можуть набирати досить великої сили, якщо існують перешкоди на шляху до їхньої реалізації. Їх можна навіть штучно підсилювати для експериментальної діагностики методом протидії або подразнення. Забігаючи наперед, можна навести приклад швидкого розвитку наших правових емоцій у тому випадку, коли порушили наші законні права, вчинили з нами несправедливо (не повернули і не бажають повертати грошовий борг, викрали речі, що належали до нашої особистої власності і т.ін.).

__ __ __ __ __ __ __

Існують два основних к л а с и е м о ц і й:

1. Емоції з наперед визначеними, спеціальними акціями. Вони здатні на деякий час перетворювати організм в апарат, пристосований для задоволення певної біологічної функції ( посилене слиновиділення при голоді).

Спеціальні емоції здатні тимчасово витісняти інтелектуальні й вольові процеси, все одно вони мають не абсолютний, а лише відносний характер – визначають лише загальний напрям поведінки.

За своєю формою спеціальні емоції можуть бути апульсивними чи репульсивними (відштовхуючими), карітативними (емоційна симпатія) та одіозними (злісні імпульсії, наприклад, почуття ненависті).

2. Абстрактні або бланкетні емоції, основною ознакою яких є:

· відсутність наперед визначених специфічних акцій,

· вони визначають характер і напрям нашої поведінки залежно від змісту емоцій, пов’язаних з уявленнями про нашу поведінку (“ акціонні уявлення” – відіграють найважливішу роль у формуванні правової поведінки).

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Основними поштовхами нашої поведінки є спеціальні та бланкетні емоції.

Правову природу поведінки визначають саме бланкетні емоції.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Бланкетні імпульсії забезпечуються певним складом мотивації, які так само поділяються на два основних т и п и:

1. Чуттєво-емоційна мотивація (основну участь беруть уявлення про насолоду і страждання у майбутньому) – основа правових переживань.

2. Інтелектуально-емоційна мотивація (уявлення та інші інтелектуальні процеси, сприйняття, думки, які є джерелом відповідних емоцій і породжують певні дії та поведінку, спрямовану на реалізацію цих уявлень).

______________________

В.

1. Заслугою Л.Й.Петражицького є виявлення принципової відмінності моралі і права з точки зору їх психологічної структури.

2. Мораль і право об’єднані єдиним поняттям етичних емоцій, але й різниця між ними визначена досить істотно, чітко і конкретно:

◘ моральні імпульсії і відповідні норми завжди мають однобічно-обов’язковий, імперативний характер.

♂ Моральна вимога щодо того чи допомагати іншим, чи займатися благодійництвом – завжди безадресна, вона робить тільки нас зобов’язаними, ніхто не вправі вимагати від нас ввічливості, щедрості, любові.

◙ правові норми – мають двосторонній, атрибутивно-імперативний характер.

♂ Правова ж вимога завжди пов’язана з обов’язковим наданням нам іншою стороною конкретних, чітко визначених благ, а в протилежному випадку – права примусової вимоги належного.

♂ Тому в правових нормах з необхідністю констатуються права однієї сторони і обов’язки іншої, і навпаки, абсолютно неможливі односторонні правовідносини.

______________________

Ми розрізняємо правові й моральні явища за характером суб’єктивних переживань. Саме правові емоції визначають поведінку суб’єкта, а не об’єктивні, позитивні закони.

Якщо уявити себе на Марсі, де немає ніяких законів і поліції, що їх охороняють, і у вас раптово якийсь марсіанин вихоплює з рук вашу річ, то ви миттєво відчуєте стан обурення і почуття, що марсіанин зобов’язаний повернути річ або ви маєте право відняти її у нього.

______________________

Право, за Л.Петражицьким, виникає з правового почуття, яке природно вкорінене у психологію людини, зумовлене нею.

______________________

Позитивне, писане право є лише певною, досить обмеженою за обсягом, проекцією правових емоцій (суб’єкт ясно відчуває і усвідомлює, що конкретно він зобов’язаний надати конкретному іншому або, навпаки, інший зобов’язаний надати йому).

--------------------------------

В. Таким чином, Л.Петражицький стверджує наявність у психіці людини фундаментального, глибинного інтуїтивного правового почуття, яке у формі моторних, апульсивних чи репульсивних, подразнень дозволяє суб’єкту миттєво зорієнтуватись у змісті взаємовідносин з іншим суб’єктом.

______________________

У випадку правових відносин суб’єкт безсумнівно відчуває право вимагати належне йому від іншого або обов’язок надати належне іншому.

Міра напруги інтуїтивного правового відчуття вказує на характер перешкод, які стоять на шляху до його задоволення. Чим більша ця напруга, тим сильніше суб’єкт переживає почуття несправедливості і активізує свої дії щодо її реалізації.

Вся сфера справедливості (інтуїтивні закони) належить праву. Справедливість є процесом, який відбувається у межах правової психології.

-----------------------------

В. Л.Петражицький, таким чином, повністю ототожнює справедливість з інтуїтивним правовим почуттям і принципово відносить її до правової категорії, а не моральної, оскільки “переживання справедливості суть інтуїтивні, етичні переживання імперативно-атрибутивного типу”, а не чисто імперативного.

______________________

Інтуїтивне право (сутність права) протистоїть об’єктивному, позитивному праву (форма права), яке є лише часткова, хоча й важлива, проекція реально існуючого і пануючого в суспільстві інтуїтивного права.

☻ Позитивне (релятивне) право ґрунтується на таких “правових переживаннях, які містять у собі уявлення нормативних фактів ” – переживання виникають під впливом зовнішніх моторних імпульсів.

☺ Інтуїтивне (абсолютне) право пов’язується з переживаннями, яким не властиве посилання на зовнішні авторитети – внутрішні правові емоції.

☺ Інтуїтивне право має природне походження і більш широку сферу дії – охоплює такі види стосунків між людьми, які ніяк не регулюються позитивним правом, але реально містять у собі розподіл прав і обов’язків, ефективні механізми їх реалізації та інші необхідні ознаки права.

-----------------------------

Тому сюди відноситься, наприклад, дитяче право, вивчення психології якого може надати важливий матеріал щодо походження і розвитку права загалом. У дитячій кімнаті ми можемо спостерігати психічну дію права власності та його захисту (коли хтось відбирає особисту іграшку), договірно-зобов’язального права, коли виконуються різноманітні договори міни і дарування, договори схову (з обов’язком повернути іграшку) тощо.

У дорослих, наприклад, закони не зобов’язують сплачувати програне в карти, але вважається обов’язковим виконання даного боргу згідно з інтуїтивним правом. В основі своїй на інтуїтивному праві базується сімейне право, правила ввічливості, право злочинних організацій і навіть право померлих осіб, яке позитивно трансформується у спадкове право і конкретно, наприклад, в інституті legata (заповідального відказу).

______________________

У позитивному праві з’являється необхідність у тому випадку, коли в результаті відмінності між правовими переживаннями та емоціями виникають спори і конфлікти.

Право (як думка третього) спрямоване на узгодження і приведення до єдності правових думок сторін.

______________________

Такі явища як держава, влада, суд, власність є також у кінцевому підсумку породженням особливостей людської психіки.

○ Держава, влада, суд відображають організаційну функцію права.

○ Інститут власності відображає розподільчу функцію права.

______________________

Джерелом права, основою його є внутрішня сфера життя людини – “Я усвідомлюю в собі право (правові психічні акти), отже я існую”.

Для права не має значення зміст правових переживань (розумні чи вони або ненормальні), і, відповідно, в право включається навіть маячня душевнохворого, ідеї-фікс, угоди з дияволом....

П Р А В О: 1. Офіційне право – характеризується підтримкою з боку державних органів, посадових осіб...)

2. Неофіційне право

1.[U2] Позитивне (гетерономне) право – передбачає посилання на “нормативні факти”, т.б. зовнішні джерела (кодекси, закони, звичаї..., які встановлені чи санкціоновані державою або іншою організацією), які відповідають імперативно-атрибутивним переживанням.

2. Інтуїтивне (автономне) право – відсутні посилання на такі нормативні факти. Це право – результат внутрішнього, інтуїтивного самовизначення особистості. Його зміст є інтелектуальним.

Інтуїтивне право універсальне	Позитивне право тимчасове і локальне
Зміст інтуїтивного права індивідуально різноманітний, оскільки цей зміст визначається індивідуальними умовами кожної особистості.	Володіє єдиною структурою правил для більших чи менших людських угрупувань, оскільки його зміст визначається уявленнями про зовнішні факти.
Вказівки інтуїтивного права відповідають індивідуальним обставинам конкретного людського життя.	Вказівки позитивного права тримаються у певних межахзавдяки визначеній структурі поглядів, звичаїв чи рішень, які ігнорують індивідуальні особливості.
Розвивається поступово і симетрично, адаптуючись до змінних умов.	Відстає від існуючих у даний час духовних і економічних умов, завдяки фіксації його положень нормативними фактами минулого часу
Положення інтуїтивної правової свідомості є безкінечними за об’ємом і необмеженими по застосуванню.	Правила поведінки будуються на владно-нормативних фактах і тому обмежені у часі, просторі та за колом осіб.

----------------------

Тривала історія права виявляє три еволюційні тенденції:

1. Послаблення мотиваційного тиску (санкції і заохочення) права.

2. Перехід від грубих стимулів (страх) до більш тонких спонукальних мотивів, від егоїстичних до змішаних, а від них до альтруїстських мотивів.