Види і система цін на продукцію

Рухаючись до споживача, продукція аграрного виробництва проходить кілька стадій - від товаровиробника до закупівельних підприємств, організацій або до посередника, які, в свою чергу, скеровують її на промислову переробку чи в торговельну мережу для продажу населенню. Аграрні підприємства для реалізації продукції можуть використовувати й інші канали, в тому числі торговий ринок. На кожному етапі руху ціна має відповідну структуру.

Під структурою ціни підприємства розуміють питому вагу в її складі окремих частин вартості - собівартості та прибутку. Структура цін перебуває в нерозривному зв'язку з їх рівнем, який є ступенем відображення вартості продукції в них. Рівень цін виробника визначає також рівень роздрібних цін на найважливіші продукти харчування й інші товари народного споживання і тим самим впливає на реальну заробітну плату населення країни.

Від рівня цін необхідно відрізняти масштаб цін, що відображає грошову одиницю певного найменування з її кратними частинами.

Подальший рух продукції від виробника до споживача формує новий вид ціни та її структуру з відповідних складових, властивих різним рівням і суб'єктам господарювання (рис. 9.2.1).

Рис. 9.2.1. Складові структури ціни одиниці продукції

На практиці, в системі народного господарства, діє багато видів цін, котрі виокремлюються за різними кваліфікаційними ознаками.

За характером обслуговування обороту розрізняють такі види цін.

Гуртові ціни. За ними закупівельні підприємства, організації та фірми реалізують сільськогосподарську продукцію великими партіями підприємствам-замовникам, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють роздрібну торгівлю. Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію складаються з фактичних витрат на виробництво продукції та прибутку підприємства-виробника, розмірів прибутку, податку на додану вартість, суми акцизів і ліцензійного збору, якщо товар обкладається ним.

Закупівельні ціни - такі, за якими аграрні підприємства і населення продають власну продукцію з метою подальшої переробки. Цю функцію можуть виконувати постачально-збутові, заготівельні організації, гуртово-посередницькі фірми, підприємства гуртової торгівлі й інші юридичні особи, в статуті яких передбачена ця діяльність. Закупівельна ціна охоплює оптову ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний і ліцензійний збори, а також витрати, що зазнали підприємства у зв'язку із закупівлею, збереженням, фасуванням, транспортуванням і реалізацією, та прибуток, необхідний для нормальної господарської діяльності.

Роздрібні ціни. Їх самостійно визначають торговельні підприємства і реалізують за ними товари в роздрібній торгівлі незалежно від того, кому продукція продається. Складовими роздрібної ціни є ціна, за якою придбані товари, і торгова націнка підприємств роздрібної торгівлі, за рахунок якої покриваються витрати обігу й створюється певний прибуток. Обов'язковою складовою торгової націнки є податок на додану вартість і спецподаток.

Ціни торгового ринку складаються в процесі реалізації продукції підприємствами всіх форм власності, в тому числі й населення, їх рівень формується з урахуванням попиту, пропозиції та рівня цін у державній і кооперативній торговельній мережі.

Комісійні ціни - такі, за якими підприємства споживчої кооперації приймають сільськогосподарську продукцію від аграрних підприємств різних форм власності, в тому числі й населення. їх розмір залежить від рівня цін на торговому ринку регіону відповідно до рівня роздрібних цін.

Порівняльні ціни використовують для характеристики рівня динаміки виробництва валової продукції сільського господарства.

Заставні ціни - це ціни для закупівлі продукції або надання кредиту аграрним підприємствам під заставу.

Ціни на будівельну продукцію, або кошторисні, покладені в основу розрахунку кошторисної вартості спорудження об'єктів будівництва. За ними аграрні підприємства розраховуються з будівельними організаціями, приймають на баланс будівлі та споруди, визначають розмір амортизації.

Ціни і тарифи на послуги встановлюються підприємствами вантажного та залізничного транспорту на перевезення вантажів, підприємствами побутового обслуговування, зв'язку, банками, юридичними і консультаційними конторами на різні виробничі та невиробничі послуги, що надаються населенню.

Світові ціни - грошовий вираз міжнародної вартості товарів, які реалізуються на світовому ринку. Для певних товарів вони можуть визначатися рівнем цін країн-експортерів, для інших - рівнем цін бірж і аукціонів або провідних фірм світу.

За ступенем впливу держави на їх формування виокремлюють такі види цін.

Вільна, або договірна. Її самостійно визначає підприємство безпосередньо на ринку, реалізуючи товар.Рівень ціни встановлюють за домовленістю, відповідно до економічних інтересів покупця і товаровиробника. Проте держава певною мірою може впливати на ці ціни через оподаткування і кредитування окремих груп суб'єктів господарської діяльності, проводячи антимонопольну політику.

Регульована ціна. Її рівень регулює держава. Під впливом держави можуть формуватися ціни на основні продовольчі товари та сільськогосподарську сировину, причому можуть встановлюватися нижня і верхня межі ціни відповідно до ринкової ситуації та гарантування допустимого рівня рентабельності підприємств.Регулювання ціни може здійснюватися за допомогою встановлення певного розміру торговельних надбавок продовольчі товари або через надання дотацій окремим галузям і виробництвам.

Фіксовану ціну встановлюють державні органи на обмежене коло товарів.

За способом фіксації розрізняють такі види цін.

Контрактні, які встановлюються за згодою сторін і зареєстровані в контракті. Можуть переглядатись лише у виняткових випадках.

Трансфертні ціни становлять основу взаєморозрахунків, коли реалізується продукція між виробничими підрозділами одного підприємства.

Біржові ціни використовуються у випадку реалізації продукції через біржі.

9.3. Принципи та методи ціноутворення

В умовах стабільної економіки ціни, які ґрунтуються переважно на суспільно необхідних витратах праці, дають змогу ефективно використати вартісні показники для встановлення правильних пропорцій у розвитку галузей і забезпечити еквівалентний обмін продукції з галузями промисловості. Такі ціни створюють умови для здійснення принципу матеріальної зацікавленості в розширенні виробництва і наближення закупівельних цін до витрат, що є важливим критерієм наукового обґрунтування.

З позиції виробника, ціни повинні встановлюватися на такому рівні, щоб забезпечувати повернення витрат на виробництво й отримання відповідної рентабельності для досягнення бажаних темпів розширеного відтворення та підвищення матеріального добробуту працівників підприємства.

Економічно обґрунтовану ціну можна подати формулою

Ц = c + v + m,

де c + v – собівартість продукції,

m – прибуток, що залишається на підприємстві

На практиці закупівельні ціни встановлюють відповідно до споживчих властивостей і якості продукції, попиту та пропозиції і, зазвичай, нижче від вартості продукції, оскільки частину чистого доходу аграрних підприємств вилучають і реалізують у роздрібних цінах.

Ціноутворення на продукцію сільського господарства - складний і багатоетапний процес (рис. 9.3.1).

На першому етапі кожне підприємство визначає мету виробництва, яку конкретно продукцію буде виробляти, а також вивчає попит і становище цієї продукції на ринку.

Рис. 9.3.1. Етапи процесу ціноутворення

В умовах жорсткої конкуренції підприємство повинно мати три основні мети цінової політики (рис. 9.3.2).

Рис. 9.3.2. Мета цінової політики підприємства

Забезпечити виживання - це основна мета. Її вибирає підприємство, якщо:

- можна збільшити обсяги реалізації, зменшуючи витрати на виробництво та реалізацію одиниці продукції;

- можливе збільшення загального прибутку через зниження прибутку з одиниці продукції;

- зниження ціни стане невигідним для конкурентів;

- існує великий попит на ринку цього виду продукції.

Мету одержати максимальний прибуток підприємство обирає тоді, коли воно має стійке становище на ринку або намагається швидко отримати першопочатковий прибуток, оскільки невпевнене в розвитку сприятливого бізнесу на перспективу. Цю мету може застосовувати підприємство, якщо йому не вистачає грошових коштів у зв'язку з високими капітальними вкладеннями.

Мета, що ґрунтується на утриманні ринку, полягає в збереженні підприємством існуючого становища на ринку. Щоб забезпечити сприятливі умови для своєї діяльності й не допустити спаду збуту, підприємство має уважно стежити за динамікою цін, дією конкурентів, не допускати надмірного підвищення або зниження ціни на власну продукцію і намагатися знизити витрати на виробництво і реалізацію.

Важливим етапом у встановленні ціни є вивчення попиту на продукцію. Треба мати на увазі, що встановлена підприємством висока чи низька ціна на продукцію не відобразить одразу попиту на товар. За інших рівних умов покупець з обмеженим бюджетом відмовиться від продукції за високою ціною, якщо є можливість придбати альтернативний товар за нижчою. Проте це співвідношення буде іншим, коли йдеться про збут престижних товарів, хоча підвищення ціни й на ці товари має певну межу.

Жодне підприємство не може ігнорувати зміну попиту. Чинниками, котрі впливають на попит, доцільно вважати: потребу в товарі, відсутність конкурентів, платоспроможність покупців, звички покупців, їх сталість та ін.

Аналіз витрат у випадку визначення ціни повинен показати мінімальну їх суму (постійних і змінних), нижче якої ціна неможлива, оскільки з'являється реальна загроза збитків.

Аналіз ціни конкурентів - важливий етап визначення ціни підприємства на свою продукцію. Для цього необхідно знати ціни конкурентів, порівняти якісні показники товару, що може бути вихідною інформацією для встановлення власної ціни.

Для визначення ціни застосовують різноманітні методи. Основні з них:

- розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибуток». Він найпростіший і широко застосовується в практиці. Таку ціну встановлюють самі підприємства або вона обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції;

- забезпечення беззбитковості й отримання цільового прибутку. Особливість полягає в тому, що ціна залежить від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції;

- встановлення ціни відповідно до реальної вартості продукції, її розмір залежить не від витрат виробництва, а від реакції покупців на конкретний розмір ціни на продукцію;

- встановлення ціни на основі середніх поточних цін полягає в тому, що за основу беруть ціну конкурентів, не звертаючи уваги на власні витирати і попит на продукцію

- встановлення ціни за рівнем попиту. Беруться до уваги умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги і под. Згідно з цим методом, на ті самі товари ціни можуть бути різними в окремих сегментах ринку.

9.4. Встановлення кінцевої ціни

На цьому етапі підприємство повинно зауважити, що низька ціна не забезпечить одержання прибутку, а надто висока не сприятиме формуванню попиту на продукцію. Мінімальний її розмір визначають валові витрати виробництва (сума постійних і змінних). Однак підприємство має врахувати психологічне сприйняття ціни покупцями, реакцію конкурентів на неї, відповідність ціновому зразку підприємства і його ціновій політиці.

Основними принципами ціноутворення є: економічна обґрунтованість, рівновага цін, поєднання вільного ціноутворення з державним регулюванням, урахування якості продукції, термінів реалізації.

Ціни на продукцію аграрних підприємств повинні бути економічно обґрунтованими. Основу їх формування мають становити суспільно необхідні затрати праці, котрі зорієнтовані на гірші умови виробництва і є на такому рівні, що забезпечать повернення витрат і отримання певного прибутку.

Важливий принцип - формування рівноваги цін на продукцію аграрних підприємств і на засоби виробництва промислового походження, які їм реалізують. Причому закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію й оптові ціни на засоби виробництва та матеріальні ресурси для села повинні забезпечувати еквівалентний обмін між аграрним сектором економіки і промисловістю.

Оскільки в аграрному секторі обмежені можливості вільного ціноутворення, діють рентні чинники і відносно низька еластичність попиту на основні види сільськогосподарської продукції, то важливим принципом є поєднання вільного ціноутворення з державним регулюванням цін.

Рівень закупівельних цін повинен встановлюватись з урахуванням якості сільськогосподарської продукції. За рахунок ціни повинні покриватись додаткові витрати, спрямовані на поліпшення якості, має забезпечуватись оптимальний рівень рентабельності виробництва продукції.

Закупівельні ціни доцільно встановлювати з урахуванням термінів реалізації продукції. Вони повинні стимулювати виробництво ранньої продукції, а також покривати витрати на зберігання і реалізацію плодоовочевої продукції в пізні терміни.

9.5. Ціновий механізм ринкової економіки

Ринок - це механізм, що збирає разом покупців і продавців з метою реалізації їх цілей. Найпростішими і водночас найголовнішими економічними важелями, котрі діють на ринку і регулюють його функціонування як системи, зокрема впливають на процес формування цін і обсягів виробництва, є попит і пропозиція.

Попит - бажання і можливість споживача придбати товар або послугу в певний час і в конкретному місці. Бажання не завжди відповідає можливості й лише тоді стає реальним, коли підкріплюється фінансовими резервами споживача. Якщо цього немає, то бажання не забезпечене платоспроможністю, і попит залишається незадоволеним. Звідси - попит зазвичай розглядається з позиції вигідності ціни, тобто показує кількість продукту, яку споживачі купуватимуть за різними можливими цінами. У випадку незмінності всіх інших параметрів зниження ціни призводить до відповідного зростання обсягу попиту і навпаки. Отже, існує зворотний зв'язок між ціною і попитом. Він називається законом попиту.

Попит можна подати у вигляді графіка, що підтверджує кількість продукції, яку споживачі можуть купити за певною ціною впродовж якогось відтинку часу (рис. 14.5).

Часто некоректно використовують термін «зміна попиту». Якщо ціна зростає з Р₁ до Р, а продаж зменшується з Q₁ до Q кажуть, що попит знижується. Вподобання споживачів не змінюються, і крива попиту залишається на місці. У цьому випадку йдеться про зміну в кількості попиту внаслідок зміни в ціні. Перехід з однієї точки до іншої на одній і тій самій кривій (з L до К) не характеризує зміну попиту. Вона має місце лише тоді, коли вся крива попиту зсувається на нову позицію. Це реальне зростання попиту, оскільки за такою ж ціною тепер можна придбати більше, ніж за попередньою кривою попиту. За ціною Р, наприклад, можна придбати тепер 550 одиниць продукції замість 325. Зсув від L до М відображає зміну попиту, а від L до К - ні.

Попит від D до D₁ може зрости переважно внаслідок впливу головних детермінант попиту: вподобань споживачів, їхніх доходів, зміни цін на інші товари, кількості покупців на ринку, термінів кредитів, реклами. Усі точки на кривій попиту відображають реальність цього моменту.

Криві плавно спадають зліва направо, але в реальному житті такої плавності може й не бути. Декотрі товари мають дуже стрімку криву попиту, яка засвідчує, що споживачі купуватимуть за високою ціною майже таку саму кількість продукції, як і за низькою. В іншому випадку крива може знижуватися під гострішим кутом до зростання цін, тобто бути пологішою.

У встановленні ринкової ціни не менш важлива роль належить пропозиції.

Пропозиція - це кількість товарів, яку продавці можуть і бажають запропонувати покупцю в певний час і в конкретному місці.

Пропозиція теж може бути подана у вигляді кривої, але вже висхідної (рис. 14.6, крива СS).

Рис. 14.6. Попит, пропозиція, рівновагова ціна

Між ціною і кількістю продукту, що пропонується, існує тісний зв'язок: із підвищенням цін зростає обсяг продукції. Він називається законом пропозиції. Кожна точка на кривій попиту показує відповідність між ціною (Р) і кількістю товару (О), який буде придбано за конкретною ціною.

Крива попиту встановлює обернено пропорційну залежність між ціною товару і його кількістю. Чим вища ціна, тим менше споживачів, яких вона задовольняє, і тим менше товару придбають за тією ціною.

Крива пропозиції характеризує пропозицію товарів прямо пропорційною залежністю між ціною і кількістю товару. Вона пояснює, що чим вища ціна товару, тим більше буде його запропоновано на ринку. Але, як і у випадку з попитом, існує низка нецінових детермінант, у випадку зміни хоча б однієї з яких пропозиція зазнає змін, розташування кривої пропозиції теж змінюється. До таких основних нецінових детермінант пропозиції належать: ціни на ресурси, технологія виробництва, податки і дотації, ціни на інші товари, кількість продавців на ринку. Зміщення кривої на графіку праворуч означатиме збільшення пропозиції, причому виробники постачають більшу кількість продукції за кожною з можливих цін.

Різниця між змінами в пропозиції та змінами обсягів пропозиції така сама, як і різниця між змінами в попиті та змінами обсягів попиту.

Тепер розглянемо поняття пропозиції і попиту у поєднанні, яке характеризуватиме взаємодію рішень споживачів щодо купівлі продукту та рішень виробників стосовно його продажу, що визначає ціну продукту і його кількість, яка реально продається і купується на ринку.

На рис. 14.5 показано, що за ціною Р на ринку немає ні надлишку, ні дефіциту. Лише за такою ціною кількість продукції, яку виробники бажають постачати на ринок, дорівнює тій кількості, яку споживачі бажають купити. Надлишок продукції на ринку знижує ціну на неї, а нестача спричиняє її підвищення. Ціну, за якої немає ні дефіциту, ні надлишку, а також жодних підстав для того, щоб реальна ціна на продукцію відхилялась від неї, з економічного погляду можна назвати ціною ринкового клірингу, або рівноваговою, а кількість продукції, що може бути продана на ринку за цією ціною - рівно-ваговою кількістю. Графічно точка перетину кривої пропозиції з кривою попиту на продукцію є точкою рівноваги (див. рис. 14.6).

Тобто, ціна на продукцію встановлюється на рівні, за яким рішення виробників про продаж і рішення покупців про купівлю взаємно узгоджуються. За будь-якою вищою ціною постачальники бажають продати більшу кількість продукції, ніж споживачі можуть придбати. У зв'язку з цим виникає надлишок і навпаки. Розбіжність між пропозицією продавців і попитом покупців призводять до зміни ціни, які в кінцевому підсумку завершуються узгодженням між собою цих двох протилежних бажань.

Отже, ринковий механізм забезпечує власну стабільність. Завдання кожного учасника ринку - прагнення до максимального прибутку та раціонального вибору. Угода може бути чинною лише в тому випадку, коли жоден із контрагентів повністю не реалізує своєї мети, а існує третій, компромісний варіант. Продавець, за інших незмінних умов, віддасть перевагу тому покупцю, який пропонуватиме за товар більшу ціну. Водночас покупець віддасть перевагу аналогічному товару з найменшою ціною або з такою ж ціною, але, можливо, з кращим дизайном чи вищої якості.

Раціоналізм підприємця полягає в тому, що він ніколи не вироблятиме товар, якщо на нього немає попиту на ринку або його виробництво не забезпечить прибутку, тобто перевищення доходу над витратами. А раціоналізм покупця визначається тим, що він не купуватиме товари, котрі йому не потрібні з якоюсь конкретною метою.

Кожен з учасників ринкового механізму має суб'єктивну мету. В цьому полягає його специфіка. Однак загалом єдність їх суб'єктивних прагнень створює зовсім інші об'єктивні закономірності. З'являється, за визначенням Адама Сміта, невидима рука ринку (про це вже згадувалося), коли кожен підприємець діє лише у власних інтересах, але невидима рука дозволяє йому отримувати результати, які не входили до його намірів. Дбаючи про власну мету, він, навіть не бажаючи цього свідомо, сприяє інтересам суспільства ефективніше, ніж тоді, коли б він бажав цьому сприяти.

Особливість вільного ринку полягає в тому, що за певної кількості запропонованої продукції він сам собою прагне до рівноваги, причому виникає компроміс між продавцем та покупцем і вірогідність, що за відповідною ціною така кількість покупців, котрі можуть придбати певну кількість товару. Така точка перетину кривої попиту та пропозиції називається точкою рівноваги. Проте стан рівноваги попиту і пропозиції ніколи не буває статичним через вплив значної кількості чинників на ці процеси. Звідси - постійне зміщення кривих попиту та пропозиції, внаслідок чого порушується рівновага. Нова рівновага виявляється в іншій точці, якій відповідатиме нова ринкова ціна. Ініціатива порушення рівноваги може бути і від попиту, і від пропозиції.

Перелік питань для самостійної роботи і аудиторного контролю

1. В чому полягає економічна суть ціни

2. Назвіть та коротко охарактеризуйте функції, які виконують ціни в економіці

3. Структура ціни підприємства

4. Види цін та їх призначення

5. Ціноутворення на продукцію сільського господарства

6. Основні принципи ціноутворення та їх суть

7. Роль попиту і пропозиції у встановленні ринкової ціни

8. В чому полягає раціоналізм підприємця і покупця

9. Ваше розуміння поняття “невидима рука ринку”