2015-10-22
460
Угода (deal, bargain, transaction) – сукупність дій, спрямованих на встановлення, зміну і припинення цивільних прав і обов'язків. Ознакою угоди є наявність волевиявлення, у письмовій (усній) формі або у формі конклюдентних дій. Ознаки класифікації угод: кількість сторін, що висловлюють волю; вид зовнішньоекономічної діяльності; форма угоди, ін.
Підстави недійсності (invalidity, nullity) зовнішньоекономічних угод: невідповідність дій контрагентів законодавству; пороки форми; пороки волі; позастатутність угоди, неможливість виконання, бажання сторони (сторін).
Недійсні угоди можуть бути:
1) Незначні (insignificant) вважаються недійсними незалежно від того, чи піднімає сторона або сторони питання про визнання їх недійсними.
2) Заперечні (questionable, disputable) визнаються недійсними після оскарження однією зі сторін і тільки судом або арбітражем.
Наслідками недійсних угод виступають:
§ Одностороння реституція (unilateral restitution);
§ Двостороння реституція (bilateral restitution);
§ Недопущення реституції (prohibition of restitution)
|
|
|
Договір (agreement, contract) – це угода двох або більш сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків сторін.
Згідно з вітчизняним законодавством міжнародний договір купівлі-продажу повинний включати в себе наступні елементи
§ назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;
§ преамбула;
§ предмет договору (контракту);
§ кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);
§ базисні умови поставки товарів;
§ ціна та загальна вартість договору (контракту);
§ умови платежів;
§ умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);
§ упаковка та маркування;
§ форс-мажорні обставини;
§ санкції та рекламації;
§ врегулювання спорів у судовому порядку;
§ місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
Класифікація джерел правового регулювання договірних відносин представлена на рис. 4.16.
Рис. 4.16 – Джерела нормативно-правового регулювання
контрактних відносин у ЗЕД
Основними міжнародними конвенціями виступають:
§ Конвенція ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» (Відень, 1980 р.);
§ Конвенція ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» (Нью-Йорк, 1974 р., з Віденським протоколом 1980 р.);
§ Конвенція «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» (Нью-Йорк, 1958 р.);
§ Європейська Конвенція «Про зовнішньоторговельний арбітраж» (Женева, 1961 р.);
§ Угода СНД «Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» (Київ, 1992 р.).
Прикладами джерел з уніфікованої практики торговельних відносин є:
§ Офіційні правила тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС© 2010» МТП;
|
|
|
§ Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів МТП;
§ Уніфіковані правила з інкасо МТП;
§ Принципи міжнародних комерційних договорів UNIDROIT;
§ Стандартні контракти (типові проформи) ООН та МТП
Торговельний порядок, звичай (usage, custom) – сформоване в міжнародній торгівлі загальновизнане правило, що містить в собі ясне і визначене положення з питань, яких воно стосується:
§ вважається невід'ємною складовою контракту, якщо не був виключений сторонами в прямо вираженій формі;
§ характеризується наступними ознаками: однаковість, постійність дотримання, повторюваність, тривалість існування, визначеність, допущена законодавцем, несуперечливість доброму порядку;
§ звичай, що існує на певному ринку, може бути застосований до осіб, що укладають угоди на цьому ринку, незалежно від знання його такими особами
