Промисловість і економіка

Зростання промислового виробництва спостерігається в Російській імперії вже з початку ХІХ століття. В 1815-1861 роках кількість фабрик і заводів Росії збільшилася в три з половиною рази, а число робітників – у три рази. За 1860 - 1880 роки продукція промисловості збільшилася в 2,5 рази [67, С.485].

Проте справжній ривок у розвитку російської промисловості стався в 1880-1910 роки, характеризуючись гігантськими темпами зростання промисловості і корінними якісними змінами в техніці і технології. За період 1880-1910 рр. темп приросту промислового виробництва склав у середньому більше 9% на рік. [58, С.533]. Випереджаючи західні країни за темпами економічного зростання, Росія разом з тим за обсягом промислового виробництва ще відставала від США, Великобританії, Німеччини і Франції, посідаючи п'яте місце у світі. Але, фахівці, ґрунтуючись на аналізі промислових потужностей Росії і середньорічних темпах зростання продукції, передбачали вихід Росії до 1930-х років на один з передових рубежів світового господарського розвитку [67, С.488].

За період з 1894-1904 рр. виробництво чавуну в Росії зросло в 3 рази. Франція зробила такий ривок за 28 років, США за 23 роки, Німеччина – за 12 років. За двадцять років протяжність залізниць зросла на 150%, видобуток нафти на 100%, вугілля – на 430%, залізної руди – на 140%, цукру – на 400%. Збір бавовни збільшився в 4 рази, виробництво бавовняних тканин – в 2 рази, продуктивність праці в промисловості – в 4 рази. Світова економічна криза 1911-1912 рр. майже не вплинула на Росію [10].

У кінці ХІХ – початку ХХ століття здійснювалося докорінне технічне переозброєння промисловості. Частка виробничого накопичення становила 15-20% національного доходу, що було вище, ніж у США.

Тільки за 1885-1913 роки великі акціонерні підприємства збільшили свої фонди в 11,1 рази, хоча дрібні і середні підприємства зростали значно повільніше. Середнє зростання виробничих фондів становив за 1885-1913 роки 596%, або 7,2% на рік, тобто вище, ніж у США за той же період [67, С.485].

Механізація виробництва проходила прискореними темпами. Якщо в 1860 році було впроваджено машин на 16,5 млн крб, то в 1870 році вже на 65 млн крб, а в 1913 році на 340 млн крб. У 1860 році на виробництві працювало механічного устаткування на 100 млн крб, в 1870 році на 350 млн крб, в 1913 році майже на 2 млрд. крб, тобто щорічно оновлювалося близько п'ятої частини технічного парку машин [67, С.486].

Темпи зростання виробництва засобів виробництва на приватних російських підприємствах були в два рази вище темпів зростання легкої та харчової промисловості. У результаті питома вага виробництва засобів виробництва досягла 43% усієї промислової продукції, 63% обладнання та засобів виробництва, необхідних в промисловості, виготовлялися всередині країни, і лише незначно більше за третину ввозилося з-за кордону [67, С.486].

Ще в 1890 році США випереджали Росію і за темпами зростання продукції, і за продуктивністю праці, однак у 1900-1913 роках становище змінилося, розрив між Росією та США став скорочуватися. Бурхливе зростання промислового виробництва спостерігалося практично у всіх галузях промисловості Росії.

Особливо високими темпами в цей період розвивається металообробна, хімічна, нафтопереробна галузі промисловості. У результаті за 1897-1908 роки структура обробної промисловості поліпшується. Скорочується питома вага продукції текстильної промисловості (з 39 до 26%), зростає питома вага більш "передових" галузей [67, С.486-487].

Концентрація виробництва на промислових підприємствах була найвища в світі. У 1910 році в Росії 53% промислових робітників працювало на підприємствах з числом зайнятих понад 500 осіб, в США відповідний показник становив 33%. На підприємствах з кількістю робітників понад 1000 чоловік в Росії було зайнято 44% робітників, що більше ніж удвічі у порівнянні з промисловістю США. В наведені дані фабричної інспекції не увійшли найбільші казенні і всі металургійні заводи. Включаючи і ці заводи, норма концентрації робітників на найбільших російських заводах підвищується в півтора рази. Таким чином, частка великих підприємств у Росії була в три рази більше, ніж в Німеччині і США. Заводів-гігантів з кількістю робочих понад 5000 налічувалося в Німеччині в 1907 році усього 12, тоді як в Росії в одному Петербурзі їх було більше, ніж у всій Німеччині (14 заводів). По всій же Росії заводів-гігантів налічувалося 35.

Всупереч усталеній думці про якесь особливе залежне становище Росії від іноземного капіталу загальний обсяг зарубіжних капіталовкладень у промисловість становив не більше 9-14% усіх промислових капіталів, тобто не більше, ніж в основних західноєвропейських країнах, що було пов'язано із загальною тенденцією до інтернаціоналізації капіталу. Вітчизняні підприємці визначали всю промислову політику Росії. Іноземні капітали, як правило, допускалися в ті промислові сфери, куди вітчизняні підприємці ще "побоювалися" вкладати капітали. У країні було достатньо внутрішніх коштів, щоб вкласти їх у промисловість. Так, за 1885-1913 роки прибуток по відношенню до основного капіталу становив 16%, а реальний приріст основних капіталів сягав 7,2%, а крім прибутку існували й інші джерела утворення основного капіталу в промисловості [67, С.487].

Дуже показовою є і таблиця 11.1, яка вказує на розвиток економічної потужності Росії за царювання Государя Імператора Миколи II.

Таблиця 11.1 – Показники розвитку економіки Росії

Показник	Роки	Кіль-кість	Роки	Кіль-кість	Темп зміни показників, %
Вклади в Акціонерні комерційні банки, млн крб
Випуск російських машин млн крб.
Виробництво сільськогосп. машин, млн крб.
Середня врожайність з десятини, пудів
Середня врожайність хлібів, млн пудів: - Європейська Росія - вся Росія		-			-

Продовження таблиці 11.1

Худоба, у млн. голів: - коней - рогатої худоби		26,6 31,6		37,5
Вугілля – млн. пудів
Нафта – видобуток, млн пудів
Сіль – видобуток, млн. пудів
Цукор: посів буряка, тис. десятин вироблення цукру, млн. пудів				104,5
Бавовна: площа посіву, тис. десятин збір, млн. пудів		3,2		15,6
Видобуток золота, в пудах
Видобуток міді, тис. пудів
Видобуток чавуну, млн. пудів
Виплавка заліза, сталі, млн. пудів
Марганець, млн. пудів
Золотий фонд, млн. пудів
Торговий флот, тис. тонн

Примітка: 1 пуд = 16,38 кг, 1 десятина = 1,0925 га.

У період між 1890 і 1913 рр. російська промисловість вчетверо збільшила продуктивність. Її дохід не тільки майже зрівнявся з надходженнями, одержуваними від землеробства, але товари покривали майже 4/5 внутрішнього попиту на мануфактурні вироби [10].

Необхідно зазначити, що бурхливому розквіту економіки сприяло те, що розвивались різні форми господарювання, як нові, притаманні розвитку акціонерних форм, так і засновані на сполученні приватної ініціативи і колективних форм господарювання.

Про зростання акціонерного капіталу свідчать дані, наведені у таблиці 11.2.

Таблиця 11.2 – Кількість нових акціонерних товариств

Рік	Число нових акціонерних товариств	Капітал, в млн. крб.
		119,3
		185,3
		233,5
		403,1

Тільки за чотири роки до 1-ої Світової війни кількість знов заснованих акціонерних товариств зросла на 132%, а вкладений у них капітал – майже вчетверо. Це видно з таблиці 9.2 [10]. Але ще найбільш бурхливим був розвиток кооперативного руху.

Розвиток кооперації

Господарська ініціатива сприяла нечувано швидкому розвитку кооперації. До 1897 р. в Росії налічувалось усього близько сотні споживчих товариств з невеликою кількістю учасників і кілька сотень дрібних ощадно-позичкових товариств. У 1897 р. було видано статут споживчих товариств, для їх відкриття було достатньо дозволу місцевої влади. У тому ж році були засновані перші кредитні товариства за сприяння держави або земства. Ці заходи сприяли розвитку кооперації.

Вже до 1904 р. існувало близько 1000 споживчих товариств та близько 1500 кооперативних кредитних установ. Але справжній розквіт кооперації почався після 1906 р. Кооперація, як у вигляді торгової організації, так і у вигляді органів дрібного кредиту, з міст поширювалася і в села. І у 1912 р. число споживчих товариств наближалося до 7000, тобто за 5 років збільшилося у 6 разів. Причому сільські кооперативи становили 2/3 загальної кількості кооперативів і кількість їх зросла у 12 разів.

Окремі кооперативи мали обороти в кілька млн. крб. Так, Московський союз споживчих товариств до 1914 р. об'єднував до 800 кооперативів із загальним оборотом в 10,5 млн крб і займав 5 місце серед кооперативів розвинених об'єднань Європи.

У травні 1912 р. відкрився Московський Народний Банк, акціонерами якого на 85% були кредитні кооперативи і кооперація отримала новий поштовх до подальшого розвитку. Уряд не тільки не перешкоджав розвитку кооперації, але навпаки, тільки завдяки широкому фінансовому сприянню держави, кредитна кооперація отримала можливість так швидко розвиватися. Позики Державного Банку органам дрібного кредиту досягали сотень млн крб. Кредитні кооперативи до 1914 р. збільшили свій основний капітал в 7 разів і нараховували до 9 млн. членів [61]. За кооперацією, заснованою на общинному розумінні господарства, російські економісти, зокрема, О.В. Чаянов і М.І. Туган-Барановський, бачили майбутнє розвитку економіки на самобутніх засадах.

Фінанси

За перше десятиліття царювання Миколи II державний бюджет Росії збільшився з 965 до 1947 млн крб, тобто більш ніж у два рази. У 1902 році він в півтора і більше разів перебільшував держбюджети Англії, Франції, Німеччини, був першим за своїми розмірами. Приблизно половину доходів бюджету становили непрямі податки і близько чверті – доходи державного господарства (державних заводів, фабрик, залізниць тощо). Причому доходи державних господарств виросли за десятиліття в 3,5 рази. Це означало, що зосередження народних ресурсів відбувалося не тільки за рахунок посилення оподаткування, але і шляхом розвитку державного господарства [67, С.487].

На відміну від сучасних демократій, Імператорська Росія будувала свою політику не тільки на бездефіцитних бюджетах, але і на принципі значного накопичення золотого запасу. У 1895 році Росія перейшла на систему золотого обігу і встановила надзвичайно суворі умови для випуску в обіг кредитних білетів, які повинні були обов'язково забезпечуватися золотом. Вже до 1904 року золотий запас Державного банку Росії становив 900 млн крб, тоді як кредитних білетів було випущено на 580 млн крб, тобто золоте покриття складало понад 100%. Разом з позитивним торгівельним балансом країни це складало умови для існування російського рубля як самої твердої конвертованої валюти у світі, яку високо цінували іноземці.

Починаючи з 1876-1880 років аж до 1913 року, Росія мала постійний активний торгівельний баланс. З 1886 по 1913 роки вона вивезла товарів на 25,3 млрд золотих крб, а ввезла тільки на 18,7 млрд крб, тобто забезпечила приплив золота і валюти в країну на 6,6 млрд крб [67, С.488].

Російська скарбниця прагнула підвищувати свої доходи не за рахунок зростання податків, як це найчастіше робилося в західних країнах, а шляхом підвищення прибутковості державних підприємств. Так, наприклад, виплата відсотків державних боргів в основному забезпечувалася за рахунок доходів від експлуатації державних залізниць.

При цьому податки в Росії, до першої світової війни, були найнижчими в усьому світі (таблиця 11.3) [10].

Таблиця 11.3 – Прямі і непрямі податки в Росії [10]

Податки прямі (на 1 жителя), в крб	Податки непрямі (на 1 жителя), в крб
Росія	3,11	Росія	5,98
Австрія	10,19	Австрія	11,28
Франція	12,25	Франція	10,00
Німеччина	12,97	Німеччина	9,64
Англія	26,75	Англія	15,86

Тягар прямих податків у Росії був майже в 4 рази менше, ніж у Франції, більш ніж в 4 рази менше, ніж у Німеччині та в 8,5 разів менше, ніж в Англії. Тягар ж непрямих податків в Росії був в середньому вдвічі менше, ніж в Австрії, Франції, Німеччини і Англії [67, С.490].

Таким чином, загальна сума податків на одного жителя в крб складала (1 золотий рубль дорівнював 2,67 золотим франкам або 51 американському золотому центу): Росія – 9,09; Австрія – 21,47; Франція – 22,25; Німеччина – 22,26; Англія – 42,61 [10].

Незважаючи на це, державні доходи з 1410 млн крб. в 1897 році, без найменшого збільшення податкового тягаря неухильно росли, тоді як витрати держави залишалися більш-менш на одному і тому ж рівні, що й видно з таблиці 11.4 [10].

Таблиця 11.4 – Доходи и витрати Росії за період 1908-1912 рр., в млн золотих крб [10]

Показник	Роки
Доходи, млн. крб	2,418	2,526	2,781	2,952	3,104
Витрати, млн. крб	2,388	2,451	2,473	2,536	2,669
Перевищення доходів над витратами, млн. крб

За останні 10 років до Першої Світової війни перевищення державних доходів над витратами становило 2400 млн крб. Ця цифра виглядає тим більш значною, що за царювання Імператора Миколи II були знижені залізничні тарифи і скасовані викупні платежі за землі, що відійшли в 1861 році до селян від їхніх колишніх поміщиків, а в 1914 році, з початком війни, і всі види питних податків [67, С.489].

У 1914 році в Державній Ощадній Касі було вкладів на 2236 млн крб. Сума внесків і власних капіталів в дрібних кредитних установах (на кооперативних засадах) становила в 1894 році близько 70 млн крб; у 1913 році – близько 620 млн крб (збільшення на 800%), а до 1 січня 1917 року – 1200 млн крб [10].

Прогресивне зростання добробуту населення наочно доводиться наступною таблицею вкладів у державні ощадні каси (таблиця 11.5).

Таблиця 11.5 – Вклади в державні ощадні каси [10]

Рік	Кількість відкритих рахунків	Вклади в крб
	1.664.000	330.300.000
	1.907.000	367.900.000
	2.190.000	409.400.000
	2.448.000	465.700.000
	2. 792.000	537.300.000
	3.145.000	608.300.000
	3.551.000	661.900.000
	3.949.000	723.300.000
	4.369.000	784.000.000
	4.854.000	860.000.000
	5.127.000	910.600.000
	4.988.000	831.200.000
	5.665.000	1.035.000.000
	6.210.000	1.149.000.000
	6.210.000	1.207.000.000

Примітки:

Спад в 1905 р. - результат російсько-японської війни і бунту.

Російські люди багатіли своєю працею. За 1894-1914 роки сума вкладів населення в ощадних касах збільшилася в сім разів. Сума внесків і власних капіталів в дрібних кредитних установах за 1894-1917 роки зросла в 17 разів. Вклади в акціонерних комерційних банках за 1895-1915 роки – в 13 разів.