Змістовий модуль 1. Наукові основи дослідження національної економіки

Вступ. Тема 1. Потенціал національної економіки

Мета теми: викласти сучасну концепцію потенціалу національної економіки та його складових.

Завдання теми: показати, що являє собою потенціал національної економіки, якими складовими він представлений, охарактеризувати сутність, структуру принципи раціонального використання та концептуальні основи національного багатства; роз’яснити сутність людського, науково-технічного та природно-ресурсного потенціалу, визначити основні проблеми щодо їх ефективного використання та методи їх вирішення в умовах діючої національної економіки.

Питання теми:

1. Мета, об’єкт, предмет та завдання курсу «Національна економіка».

2. Національне багатство. Потенціал національної економіки.

3. Людський потенціал.

4. Науково-технічний потенціал.

5. Природно-ресурсний потенціал.

Зміст теми:

Національна економіка – велика, складна система, що включає в себе комплекс взаєм Національна економіка є складною системою, являє со­бою сукупність взаємозв'язаних сфер, галузей і секторів народ­ного господарства.

Національній економіці властиві такі ознаки:

1. тісні економічні зв’язки між суб’єктами господарювання на основі поділу праці;

2. загальний економічний простір, що характеризується єдиним економічним законодавством, єдиною грошовою одиницею, загальною фінансовою та грошово-кредитною системами;

3. єдиний економічний центр, який виконує регулюючу та координуюючу роль;

4. система економічного суверенитету;

5. територіальна цілісність.

Дисципліна “Національна економіка” вивчає економіку як цілісну систему, яка функціонує на основі певних відносин, що забезпечують її рівновагу і сталий розвиток.

Мета національної економіки як науки – вивчення законів та закономірностей функціонування та розвитку економіки країни у взаємодіїі з іншими країнами.

Предметом дисципліни є економічні процесі національного відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Об'єктом дисципліни є економіка країни в цілому та її складові у єдності і взаємодії в процесі суспільно-природного розвитку.

“Національна економіка” є логічним продовженням таких курсів, як “Економічна теорія”, “Макроекономіка”, узагальнює та поглиблює з точки зору подачі інструментарію побудування прогнозу такий курс, як “Економіка підприємств”, має безпосередній зв¢язок з такими дисциплінами, як статистика, математика, економетрія, аналіз господарської діяльності, державне регулювання економіки та інші.

Функції національної економіки:

1. пізнавальна – вивчення реальних процесів та явищ економіки країни в суспільно-природному середовищі.

2. ідеологічна – формування ідеологічних засад механізму узгодження різноманітних інтересів з огляду на пріоритети розвитку економіки країни.

3. методологічна функція – передбачає застосування певних прийомів і правил дослідження.

4. практична – полягає в розробці практичних рекомендацій на основі здіснення аналізу та оцінки різних явищ в національній економіці.

Структура і динаміка виробництва, товарообмін на внутрішньому і зовнішньому ринках, бюджет країни і доходи населення – головні критерії, за якими оцінюють стан самодостатності національної економіки.

Розвиток матеріального і нематеріального виробництва сприяє зростанню національного багатства країни. Воно включає людський, фізичний і природний капітал. Найбільш вагому і вимірювану частину національного багатства складає національне майно, що має достатньо складну структуру, основний і оборотний капітал, фонди сфери нематеріального виробництва, майно домашніх господарств, запаси і резерви споживчих благ.

Структура і якість елементів національного багатства – суттєвий чинник розвитку національного виробництва, зростання ВВП, поліпшення умов життя людей.

Національне багатство тісно пов‘язане із доходом націй, адже нагромаджувана частина останнього поповнює багатство нації, саме ж багатство є підґрунтям зростання національного доходу. Могутнім чинником зростання національного доходу служить виробничий фонд, який визначає потенціал нації.

Національне багатство – це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених нацією за всю її історію.

Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність нації, потенціал її наступного соціально – економічного розвитку.

Потенціал національної економіки – це сукупна здатність економіки країни, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію, надавати послуги, задовольняти суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва та споживання.

Основними факторами, що визначають потенціал національної економіки, є: наявні природні ресурси; наявні трудові ресурси; виробничі потужності основних галузей народного господарства країни та соціальної інфраструктури; досягнення науково-технічного прогресу.

Класифікація економічного потенціалу:

1. за видами економічних ресурсів: природно-ресурний, виробничо-технологічний, людський, науково-технічний;

2. за сферою діяльності: промисловий, аграрний, соціальний, фінансовий, інших галузей;

3. за напрямом використання: внутрішньо-економічний, зовнішньо-економічний.

Розвиток суспільного виробництва багато в чому визначається обсягом, структурою та технічним рівнем економічного потенціалу країни. Розрізняють два типи розширеного відтворення економічного потенціалу: інтенсивний та екстенсивний.

Перший тип передбачає розширення його обсягів за рахунок основного капіталу, робочої сили, матеріальних витрат. Екстенсивний шлях розвитку економіки має витратний характер. Нині його можливості вичерпано. Для оздоровлення економіки потрібно перейти до інтенсивного типу відтворення, його головна ознака – підвищення ефективності виробничих факторів на засадах науково – технічного прогресу.

Жоден з цих типів відтворення на практиці не існує в чистому вигляді. У реальному житті, як правило, переважає один із зазначених типів.

За останню третину минулого сторіччя одночасно в кількох зарубіжних країнах почала поступово розвиватися та формуватися нова концепція людського потенціалу. Розуміння того, що люди і їх розвиток є найважливішою сферою суспільного прогресу почало набувати все більшого розповсюдження та підтримки у соціальних та економічних дослідженнях, і поступово матеріалізувалося у програмах національного розвитку.

Ідея концепції людського розвитку полягає у тому, що акцент розвитку переноситься зі збільшення виробництва ВВП на людських капітал. Для визначення рівня розвитку людського потенціалу застосовується індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Високий показник ІРЛП свідчить про високий рівень життя населення.

Проблема трансформації людського потенціалу в людський капітал в Україні тісно пов‘язана з можливостями і темпами формування майбутнього суспільства, яке, з одного боку створює попит на певну якість і структуру робочої сили, з іншого – перетворює гуманітарний капітал, нові технології та інформацію на основний ресурс розвитку.

Науково-технічний потенціал - сукупність трудових, матеріальних і фінансових ресурсів сфери науки і наукового обслуговування, накопичених знань в області суспільних, природних, технічних наук, а також виробничого досвіду, що має країна і який вона може використовувати в процесі практичної реалізації досягнень науково-технічного прогресу,

Елементами науково-технічного потенціалу є:

— науково-технічний інтелект — вчені, дослідники, конструктори, винахідники, експериментатори, обслуго­вуючий персонал (лаборанти, асистенти та ін.);

— матеріально-технічна база науки — сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання й установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного за­безпечення тощо;

— інформаційна система — наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світо­ві досягнення в галузі конкретних наук тощо, тобто все,що забезпечує постійне вдосконалення наукових знань,оперативне оброблення інформації та надання її користу­
вачеві;

— організаційно-управлінська підсистема — плануван­ня науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); фінансування НДДКР; організаційно-управлін­ські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) країни є важливим фактором розміщення й розвитку її продуктивних сил. Це поняття, що визначається кількістю, якістю, сполученням природних ресурсів території. Він є важ­ливим фактором розміщення господарської діяльності і населення.