1. Який принцип прогнозування витікає з можливості розвитку економіки та соціально-економічних процесів у різних напрямках:
а) адекватності;
б) альтернативності;
в) системності;
г) цілеспрямованості.
2. Гіпотеза – це:
а)наукове передбачення на рівні загальної теорії;
б) передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії;
в) постановка точно визначеної цілі і передбачення конкретних подій досліджуваного об’єкту;
г) фіксація шляхів і засобів розвитку об’єкту.
3. Припущення того, що закономірність розвитку об'єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу в майбутньому, - це:
а) екстраполяція;
б) ретроспекція;
в) прогноз;
г) тренд;
д) експоненційне згладжування.
4. Етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта для одержання його систематизованого опису, - це:
а) ретроспекція;
б) діагноз;
в) проекція;
г) синтез;
д) погляд в майбутнє.
5. До методу прогнозування на основі індивідуальних експертних оцінок відносять:
а) метод Дельфі;
б) метод написання сценарію;
|
|
в) екстраполяція;
г) мозкова атака;
д) метод комісій.
6. До економіко-математичних методів прогнозування належать:
а) кореляційно-регресійний;
б) наукової обґрунтованості;
в) альтернативний;
г) виробничих функцій;
д) дослідження операцій.
7. Залежно від способу прогнозування і наявності інформаційних даних методи прогнозування поділяють:
а) на макроструктурні;
б) оперативні;
в) фактографічні;
г) формалізовані;
д) експертні (інтуїтивні).
8. Соціально-економічне прогнозування базується на принципах:
а) оперативності;
б) системності;
в) наукової обґрунтованості;
г) альтернативності;
д) пільговості.
9. Прогноз економічного і соціального розвитку України розроблює:
1) Міністерство фінансів України;
2) Кабінет Міністрів України;
3) Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України;
4) Міністерство промислової політики України;
5) Верховна Рада України.
10. Прогноз соціально-економічних показників розвитку України передбачає обґрунтування проблем, пов’язаних з:
а) структурною перебудовою та створенням конкурентоспроможного вітчизняного виробника;
б) подоланням дефіциту бюджету і тенденцій у зростанні державного боргу;
в) створенням сприятливого макроекономічного клімату для залучення іноземних інвестицій;
г) стимулюванням розвитку підприємництва.