Основні методи мовознавчих досліджень

Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв’язанню конкретного завдання. Тобто метод – це шлях пізнання та пояснення явищ, який використовує певна наука. У цьому контексті можемо говорити про методи різних наук: лінгвістичні, літературознавчі, математичні тощо. Один метод реалізовує певне завдання та вивчає якийсь фрагмент об’єкта наукової роботи. Напр., порівняльно-історичний метод у мовознавстві має на меті вивчити закони розвитку споріднених мов, отже, об’єктом є споріднені мови, а фрагментом об’єкта – споріднені явища споріднених мов. Йдеться про те, що один метод реалізовує одне завдання, а пізнати об’єкт в цілому можна сукупністю методів.

Кожен метод реалізовується на практиці певною системою логічних дій, повторюваних і більшою чи меншою мірою стандартизованих прийомів збору, обробки та узагальнення фактів. Цю систему прийомів називають методикою. Якщо метод визначає шлях пізнання та пояснення явищ, то методика групує ці явища, класифікує їх, відображає з потрібного боку, ставить явище в нові умови тощо. Методика – це інструмент реалізації методу. Між методом і методикою є певний зв’язок, напр., описовий метод реалізовується зазвичай описовою методикою. Проте та сама методика може обслуговувати різні методи, а різні методики можуть реалізовувати той самий метод.

Розглянемо деякі методи наукових досліджень у мовознавстві:

· описовий метод вважають основним у мовознавчій науці. Його завдання – дати точний опис одиниць окремої мови, пояснити особливості їхнього вживання. На основі цього методу створюють підручники, посібники, в яких описана фонетична система, словниковий склад, граматична будова мови. Цей метод забезпечує необхідним матеріалом лексикографів, які укладають різні типи словників. Він інвентаризує й систематизує мовні одиниці (звуки, слова, їхні форми, речення), дає їм якісну й функціональну характеристику;

· зіставний метод має на меті шляхом зіставлення споріднених і неспоріднених мов виявити спільні й відмінні риси. Зіставляються зазвичай дві або кілька мов на певному етапі розвитку;

· статистичний метод (або метод обчислень) зводиться до підрахунків структурних елементів мови, починаючи від звука, складу в слові та завершуючи реченням. Цей метод ще називають кількісним. Кількісний аналіз допомагає іншим лінгвістичним методам. Його застосування дозволяє виявити якісні ознаки мовної системи;

· порівняльно-історичний метод досліджує розвиток споріднених мов і призначений відкрити закони розвитку цих мов;

· історичний метод вивчає розвиток систем конкретної мови та виявляє закономірності цього розвитку. Цей метод не застосовують до вивчення мов, які не мали в своїй історії писемності [3, с. 15-21];

· структурний метод має на меті пізнати мову як цілісну функціональну структуру, елементи якої співвіднесені й пов’язані системою відношень і зв’язків. Структурний метод реалізовують за допомогою чотирьох методик лінгвістичного дослідження – дистрибутивної, безпосередніх складників, трансформаційної та компонентного аналізу [4, с. 13–15].

Кожен із названих методів важливий у мовознавстві, проте жоден не є універсальним. Усебічно розкрити специфіку мови можна лише шляхом використання різних методів дослідження.

Основні методики (прийоми) дослідження мовних одиниць: спостереження, описування, зіставлення, реєстрація фактів, картографування, карткування мовного матеріалу, експеримент тощо.

Докладніше про методи й методики наукового дослідження мови можна прочитати в таких джерелах:

1. Дорошенко С. І. Загальне мовознавство [навч. посібник] / С. І. Дорошенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 288 с. – С. 15–21.

2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства [підручник] / М. П. Кочерган. – К.: Академія, 2006. – 368 с. – С. 11–16.