Виконати практичні завдання

1. Утворити прикметники, пояснити чергування приголосних.

а) Гаага, Гамбург, Гринвіч, Дамаск, Ірак, Карабах, Ладога, Лейпциг, Люксембург, Ніцца, Нюрнберг, Нью-Йорк, Париж, Рига, Страсбург, Тбілісі, Цюрих, Ясси;

б) Бахмач, Виборг, Галич, Дрогобич, Запоріжжя, Золотоноша, Калуга, Калуш, Кобеляки, Кременчук, Кривий Ріг, Овруч, Острог, Прилуки, Солигалич, Сиваш, Черкаси;

в) баски, волох, грек, інтелігент, казах, калмик, латиш, пропагандист, словак, таджик, тунгус, турок, тюрки, узбек, чех, чуваш.

2. Утворити прикметники від поданих слів.

Абонент, аванпост, ад’ютант, вартість, виїзд, випуск, доблесть, захист, комендант, контраст, кореспондент, користь, перехрестя, президент, пристрасть, проїзд, тиждень, студент, форпост, щастя, якість.

3. Утворити прикметники від поданих слів з допомогою суфіксів –н, прокоментувати чергування –чн-, -шн- в основах слів.

Безпека, вік, кінець, ніч, околиця, поміч, пшениця, рік, серце, сонце, торік.

4. Поставте іменники у Д.в.

Вуличка, донька, жінка, звістка, річечка, річка, стежка, учителька.

5. Поставте іменники у О.в.

Бадьорість, безліч, жалість, любов, матір, медаль, міць, мудрість, поміч, радість, річ, розкіш, розповідь.

6. Перекласти текст українською мовою.

Текст № 2

Домашнє завдання: 1. Навести приклади стилів сучасної української мови. 2. Навести по 3 приклади до кожного з принципів українського правопису.

ТЕМА № 3

Поняття про справочинство

Мета: засвоїти поняття про документ, його класифікацію, реквізити; поглибити знання про текст.

1. Поняття про документ.

2. Критерії класифікації документів.

3. Реквізит як елемент документа. Правила оформлення реквізитів.

4. Оформлення сторінок документа (рубрикація, нумерація, бланк).

5. Стандартизація ділового тексту.

6. Вимоги до тексту документів.

7. Характеристика. Скарга.

Основна література: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.

Додаткова література: 19, 20, 22, 25, 27, 28.

Методичні поради

Готуючись до першого питання, необхідно відзначити, що офіційно-діловий стильсучасної української літературної мови функціонує у сфері ділових стосунків та відносин на офіційному рівні. Основним видом ділового мовлення є документ, який на сьогодні став об’єктом вивчення багатьох наукових дисциплін. Це стало причиною виникнення різних значень поняття „документ”, оскільки його тлумачення залежить від того, у якій галузі науки чи сфері діяльності та для чого він використовується.

Документ– це закріплена на папері чи спеціальному матеріалі інформація про факти, події, явища дійсності, діяльність людини за визначеним стандартом чи відповідною формою з дотриманням усіх норм чинного законодавства. У цьому ж питанні потрібно вказати, які є вимоги до документа і охарактеризувати найголовніші функції, що виокремлюють документ у потоці інформації (правова, управлінська, історична, ідентифікаційна).

Друге питання передбачає вивчення видів документів, їх класифікацію за певними критеріями (за найменуванням, призначенням, походженням, місцем виникнення, напрямом, формою, терміном виконання, ступенем гласності, стадіями створення, за складністю, терміном зберігання, технікою відтворення, носієм інформації, за юридичною силою).

При розкритті третього та четвертого питань, слід зазначити, що окремі елементи кожного документа називаються реквізитами. А сукупність реквізитів, поданих у певній послідовності на бланку, називається формуляром. Необхідно за державним стандартом охарактеризувати реквізити документів, вказати на їх розташування, правила оформлення, специфіку фіксації та оформлення сторінки документа.

Вивчаючи п’яте питання, необхідно з’ясувати, у чому полягає відмінність між стандартними і нестандартними текстами документів.

Під стандартизацією мови ділових паперів слід розуміти насамперед встановлення правил добору слів і термінів, правил побудови речень і словосполучень.

Усі ділові папери за ступенем стандартизації (способом викладу матеріалу) можна умовно поділити на дві категорії: документи з високим рівнем стандартизації та документи з низьким рівнем стандартизації.

Документи з високим рівнем стандартизації складаються за встановленою формою. У цих документах передбачено не тільки формуляр, а й словосполучення, які має використовувати укладач, за винятком цілком конкретних індивідуальних відомостей у відведених для цього місцях (свідоцтво про народження, атестат, диплом, паспорт, довідка, перепустка тощо). У документах з низьким рівнем стандартизації добір слів і словосполучень залежить від конкретних ситуацій, обставин і змісту документа. Для цих документів важко передбачити бланк (автобіографія, доручення, звіт, характеристика тощо).

За способом викладу документи з низьким рівнем стандартизації поділяють на розповіді, описи, міркування.

Готуючись до шостого питання, слід відзначити, що текст – основний елемент документа. При його написанні мають виконуватися вимоги, найголовніша з яких – достовірність та об'єктивність змісту, нейтральний тон, послідовність, точність, вичерпність інформації та максимальна стислість.

Текст складається з таких логічних елементів: вступ (обґрунтовується причина укладання документа, викладається історія питання та ін.), доказ (розкривається суть питання, докази, пояснення, факти, міркування, висновки та ін.), закінчення (формулюється мета, заради якої укладено документ (прохання, пропозиції).

Розглядаючи сьоме питання, слід пам’ятати, що характеристика – документ, у якому сформульовано думку про особу як члена колективу, дається оцінка ділових і моральних якостей працівника; скарга – документ, у якому особа або установа вказує на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи чи установи і вимагає вжити належних заходів з метою їх усунення.