Основи теорії організації. Базові моделі організації

За критерієм часу в розвитку теорії організації виділяють:

1) класичну (ієрархічну) теорію організації;

2) неокласичну (поведінкову) теорію організації;

3) сучасну (ситуаційну) теорію організації.

Класична теорія організації ґрунтується на результатах досліджень А. Файоля та М.Вебера. А. Файоль сформулював 14 універсальних принципів управління.

М.Вебер в результаті емпіричного аналізу сформулював концепцію ідеальної бюрократії. Вебер розглядав бюрократію як нормативну модель, ідеал, якого мають прагнути всі організації.

За Вебером ідеальна бюрократія має наступні основні характеристики:

1) високий ступінь поділу праці - кожна операція повинна виконуватися фахівцем;

2) чітка управлінська ієрархія - кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

3) численні правила, стандарти та показники оцінки роботи - організація повинна розробити та встановити певний набір правил та стандартів, щоб гарантувати повну єдність виконання робіт;

4) "дух формальної знеособленості" - менеджери повинні управляти бізнесом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих працівників;

5) підбір кадрів має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.

Сильні та слабкі сторони моделі Вебера наведені у табл. 6.1.

В центрі уваги неокласичної (поведінкової) теорії організацій знаходиться людина, соціально-психологічні стосунки, індивідуальні та групові взаємозв’язки.

Таблиця 6.1

Сильні та слабкі сторони ідеальної бюрократії

Професор Мічиганського університету Р. Лайкерт дійшов висновку, що організації, які орієнтувалися на бюрократичну модель, менш ефективними. Він запропонував характеризувати організації за допомогою 8 ключових характеристик:

- процеси лідерства;

- процеси мотивації;

- процеси комунікацій (формальної і неформальної);

- процеси взаємодії (керівник підлеглий);

- процеси прийняття рішень(зверху, знизу);

- процеси встановлення цілей (залучення підлеглих);

- процеси контролю (жорсткий, частий і навпаки);

- процеси досягнення цілей (оцінка роботи по досягненню цілей).

Значення параметрів дозволяють віднести ту чи іншу організацію до однієї з 4 систем управління (табл. 6.2).

Базисну бюрократичну форму організації Р. Лайкерт назвав "Система 1". Іншою крайньою формою є "Система 4". Він вважав, що до останньої як найбільш ефективної з точки зору організаційних параметрів мають прагнути всі організації.

Таким чином, з позицій двох попередніх підходів існує лише один найкращий варіант організаційного рішення. В цьому і полягає основний недолік як класичної, так і поведінкової теорій організації.

Таблиця 6.2

Системи управління організацією за Р. Лайкертом

Сучасна теорія організації (ситуаційний підхід) розглядає організацію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вовна має пристосуватися. На відміну від попередніх сучасна теорія ґрунтується на тому, що не існує ідеальної моделі до якої мають прагнути всі організації.

Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуаційних факторів, які характерні для даної організації.

Основні ситуаційні фактори, які впливають на організаційну структуру:

1) технологія;

2) розміри організації;

3) середовище;

4) стратегія.

Кожний із зазначених факторів впливає на формування організаційної структури не тільки прямо, але і опосередковано, тобто шляхом їх взаємного впливу один на одного.

Технологія – процес перетворення входів в організацію (ресурсів) у виходи. Таке розуміння дозволяє використовувати цю категорію для характеристики будь-якої організації, а не лише виробничої.

Дослідження, пов’язані із вивченням взаємозв’язків "технологія-структура", проводилися Джоан Вудворд, яка визначила 3 типи технологій:

1. Одиничне, дрібносерійне або індивідуальне виробництво, коли одночасно виготовляється тільки один або мала серія однакових виробів. Часто такий виріб виготовляється для певного покупця за його специфікаціями або є експериментальним зразком. Великі комп’ютери “Ай Бі Ем”, комерційні “Боїнги”, чи військові реактивні літаки, унікальне медичне обладнання чи космічні кораблі – всі ці види виробів виготовляються індивідуально, так само як і продукція, яка виробляється за індивідуальними замовленнями, наприклад, дошки для серфінгу, прогулянкові судна, меблі, одяг.

2. Масове або багатосерійне виробництво застосовується при виготовленні великої кількості виробів, які є ідентичними один одному чи дуже схожими. Такий тип виробництва характеризується механізацією, використанням стандартних деталей і конвеєрним способом складання. Майже всі споживчі товари виготовляються на базі технології масового виробництва.

(Інформаційна довідка. Перше застосування стандартизації, тобто використання стандартних взаємозамінних компонентів у виробництві, пов’язують з іменем Елі Уїтні – винахідника бавовноочисної машини. Він висловив ідеї стандартизації, виконуючи по контракту роботу з виробництва мушкетів для армії, які досі вироблялися за індивідуальними зразками. Використання стандартних частин значно зменшило вартість виробництва і ремонтних робіт. Оскільки частини мушкету Уїтні були взаємозамінними із частинами інших мушкетів подібного типу, то таку зброю можна було легко ремонтувати в польових умовах шляхом простої заміни дефектних частин. На початку 20 ст. виникла автомобільна промисловість. Протягом перших років робітник слідував за машиною, що виготовлялася, через весь технологічний процес, змінюючи, якщо було необхідно, робоче місце в міру встановлення основних компонентів на машину. Потім в серпні 1913 р. Генрі Форд виступив з ідеєю пересування автомобіля, що збирається за допомогою конвеєра так, щоб робітники залишалися на своїх місцях. Оскільки робітникам більше не доводилося втрачати час на перехід від одного робочого місця на інше, то час, потрібний на складання автомобіля марки “Ті”, скоротився. До того, як Форд застосував конвеєрний метод складання, автомашина в середньому продавалася гуртовикам за 2100 дол. США. Модель “Ті” в 1918 р. продавалася за 290 дол. вже по роздрібній ціні).

3. Неперервне (процесне) виробництво використовує автоматизоване обладнання, яке працює цілодобово для безперервного виготовлення однакового за характеристиками продукту у великих обсягах. Прикладами неперервного виробництва можуть бути переробка нафти, сталеливарне і мідеплавильне виробництво, робота електростанцій.

Результати подальших досліджень дозволили зробити такі висновки:

1. Існує тісний зв’язок між типом технології і організаційною структурою.

2. Ефективність діяльності організації залежить від того, наскільки структура фірми відповідає використовуваній технології. Отже, не існує "ідеальної" організаційної структури фірми. Органічний принцип побудови організаційної структури сприяє ефективній роботі організацій, які використовують технології одиничного та процесного виробництва, а бюрократичний (механістичний) принцип підходить для організацій з технологією масового виробництва (табл. 6.3).

Таблиця 6.3