Штучний радіаційний фон

В сучасних умовах на людину діють наступні джерела радіації: ядерні випробування, медична діагностична і лікувальна апаратура, радіоактивні відходи і атомні електростанції (АЕС).

Здоров’я та радіація

Одне з основних питань – як може вплинути опромінення на здоров’я людини.

Біологічна дія опромінення було виявлена практично відразу після відкриття. Спочатку дослідники, що працювали з радіацією, звернули уваги на зміну шкіри після контакту джерелами – почервоніння і навіть виразки, а пізніше виявилось, що можуть розвиватися і захворювання і захворювання інших тканин і органів.

Існує декілька класифікацій наслідків опромінення.

Перш за все, їх можна розділити на ті, які стосуються безпосередньо опроміненої людини (соматичні), і на ті, що проявляються в наступних поколіннях (генетичні).

Зміни в стані здоров’я можуть спостерігатися безпосередньо після опромінення, а можуть проявлятися через роки. В останньому випадку говорять про віддалені наслідки опромінення.

Згідно ще однієї класифікації, одні радіаційні ефекти проявляються завжди (детерміновані, передбачені), в той час як інші наслідки можуть розвиватися лише з деякою ймовірністю (стохастичні, ймовірнісні).

Ступінь прояву детермінованих ефектів тим вища, чим більша доза опромінення, а проявляються вони тільки в тих випадках, коли доза опромінення перевищить певне порогове значення. Одним з прикладів детермінованих ефектів слугує променева хвороба.

До стохастичних ефектів відносяться генетичні наслідки опромінення і радіаційний рак. На відміну від детермінованих наслідків, стохастичні ефекти теоретично можуть виникнути за будь – якої дози опромінення. Захворювання, викликані опроміненням, не відрізняються від тих, що обумовлені іншими факторами. Ступінь їх прояву з дозою опромінення не пов’язана (половини раку не буває). Від дози залежить тільки ймовірність їх виникнення. Для радіації вона достатньо мала. Наприклад, для жителів Хіросіми і Нагасакі за майже 5 десятиліть спостережень відмічено лише 82 додаткові смерті від лейкозу – раку крові, по відношенню до 162, які виникли б і без опромінення. А загальне радіаційна добавка для всіх видів раку складає 420 – проти 7400 смертей від раку, викликаного іншими причинами.

Слід відмітити, що якою б низькою не була ймовірність, тим не менш, вона може реалізуватися.

Поняття малої дози не має чіткого визначення, про них можна говорити лише по відношенню до реакцій у відповідь у того чи іншого організму. Доза в 10 Гр буде смертельною для людини, не викличе ніяких уражень у деяких середньо азійських змій, стимулює ріст і розвиток насіння гірчиці.

На практиці для людини прийнято вважати дози, що знаходяться природного коливання фонового випромінювання, хоча епідеміологічні дослідження показують, що дози 0,2 Гр ще можна віднести до малих.

Великі дози призводять до ураження організму, а ефекти малих доз погано описані. Складність виявлення радіаційних ефектів полягає в тому, що в нашому повсякденному житті діє багато факторів, що призводять до аналогічних наслідків. Крім того, будь – які зміни умов, що супроводжують дію малих доз, можуть призвести до зміни характеру їх впливу.

Малі дози не викликають помітних змін в організмі окремої людини, їх дію можна виявити лише при порівнянні великих груп.

Існує немало даних, що свідчать про стимулюючий вплив малих доз радіації (гормезис).

Багаторічні спостереження не виявили достовірної підвищення частоти раку або підвищення ймовірності народження дітей з патологією при дозах нижче за 100 – 200 мЗв. Проте, оскільки шкідливого впливу повністю виключити не можна, була прийнята лінійна безпорогова концепція, згідно якої будь – які дози опромінення здатні викликати негативні наслідки.

На сьогодні немає даних, які дозволили б говорити про генетичні наслідки у людей, що піддалися опроміненню, в тому числі і людей, що постраждали від радіаційних аварій.

На відміну від генетичних наслідків, при опроміненні плоду в дозах вище за 300 мЗв існує ймовірність вроджених порушень.

Проте до вроджених вад призводить не тільки опромінення, але й багато хімічних речовин, ліки, інфекції. У майбутніх мам, що хворіли на краснуху, високий ризик народження дитини з вродженими патологіями. У 60 – ті роки вагітним жінкам (переважно в Європі) прописували заспокійливий засіб талідомід, внаслідок народилось цілей покоління дітей з дефектами кінцівок. Встановлено зв'язок між віком батьків, особливо матері, і народженням дитини з патологією.