1. Зміна напряму поширення світла під час його проходження через межу поділу двох прозорих середовищ називається заломленням світла.
2. Кут між заломленим променем і перпендикуляром, поставленим у точку падіння променя, називається кутом заломлення.
3. Для заломлення світла виконуються закони:
– падаючий і заломлений промені, а також перпендикуляр до поверхні розділу середовищ, опущений у точку падіння променя, лежать в одній площині;
– відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення для двох даних середовищ є величиною сталою, що залежить лише від оптичних властивостей середовищ: .
4. n2,1 – відносний показник заломлення другого середовища відносно першого. Він може бути як більшим, так і меншим за одиницю.
5. Якщо першим середовищем є вакуум (або повітря), то n2,1=n. Цей показник називають абсолютним показником заломлення для другого середовища: .
6. , де n2 і n1 – абсолютні показники заломлення другого і першого середовища.
7. Якщо промінь світла спрямувати у напрямку, протилежному до напрямку відбитого чи заломленого променя, то такий промінь йде у напрямку, протилежному до напрямку падаючого променя.