Конструктивна діяльність дошкільника

До початку дошкільного дитинства малюк вміє створю­вати деякі елементарні побудови. Однак, конструювання ще не стало самостійним видом його діяльності. Правда, еле­менти конструктивних дій помітні в її грі, в якій вони ма­ють допоміжне значення. Часто дитина в найпростіший спо­сіб поєднує декілька деталей, надаючи їм ігрового значення.

Конструктивна діяльність складається упродовж 4-5-го року життя. Її метою є створення конструкцій, які зобра­жують різноманітні предмети і ситуації. Вона може відбу­ватися поза грою або у зв'язку з грою, при цьому конструк­тивні задуми набувають самостійного значення і часто під­порядковують собі гру.

Конструювання передбачає спорудження будов, у яко­му здійснюють взаємне розміщення частин та елементів, поєднуючи їх у різний спосіб.

Результатом цього процесу є певний реальний продукт. У цьому сенсі конструктивна діяльність подібна на інші її види (малювання, ліплення), однак передбачає специфічні прийоми обстеження (виокремлення основних частин, опорних деталей, їх розміщення тощо), відповідні способи, прийоми обстеження і побудови конструкції.

Конструювання завжди має на меті розв'язання певно­го конструктивно-технічного завдання, пов'язаного з орга­нізацією простору, встановленням взаємного розміщення елементів і частин предметів відповідно до певної логіки. Важливо, щоб результат конструювання відповідав вимо­гам реальної споруди і виконував її призначення: стілець виготовити так, щоб на нього можна було посадити ляль­ку, міст - щоб по ньому могла «проїхати» машина. Це оз­начає, що будова, хоч і створюється не для практичного використання, у ній повинні відтворюватися основні еле­менти і функції реальної будови. Для розвитку конструк­тивної діяльності у ранньому дитинстві важливим є вмін­ня наділити будову певним змістом. Цьому вчить малюка дорослий. Коли він «спорудив» міст, дорослий має відзна­чити: «Який гарний, високий міст. По ньому поїде маши­на». Цим він спонукає дитину до відповідних ігрових дій.

У дошкільному віці, за спостереженням А. Давидчук, розвиваються такі дві взаємопов'язані сторони конструк­тивної діяльності:

1) конструювання-зображення. Зовнішнім проявом йо­го є захопленість дитини процесом конструювання, байду­жість до того, чи буде використана конструкція у грі. Ди­тиною керує прагнення весь час створювати нові конструк­ції, а не інтерес до результату цієї діяльності;

2) конструювання для гри. Конструювання, що має в основі ігровий мотив, подібне до конструктивно-технічної творчості дорослих, адже підпорядковується практичному призначенню будови, при створенні якої необхідно врахо­вувати функціональні умови, наприклад побудований ко­рабель повинен вміщувати всіх моряків. Водночас дитяче конструювання має певну специфіку. Якщо кожний еле­мент конструкції дорослого виконує фіксовану функцію, пов'язаний з іншими в єдине ціле, то щодо дитячої, він мо­же не відповідати всім вимогам до реального об'єкта. Час­то конструкція подібна до нього загальними контурами, формою, однак їй бракує багатьох елементів, а під час гри дитина може залежно від сюжету змінити її призначення.

Основним моментом конструювання є аналітико-синтетична діяльність з обстеження предметів, результатом якої є пізнання структури об'єкта і його частин, врахуван­ня логіки їх з'єднання, з'ясування способу конструюван­ня. В аналізі зразка і виборі способів його побудови дош­кільнику допомагає не просто зорове сприймання, а спеці­ально організована пізнавальна діяльність. Він обстежує не лише основні ознаки предметів (форма, пропорція, вели­чина та ін.), а й їх специфічні конструктивні властивості (стійкість, рівновага, протяжність тощо). На основі аналітико-синтетичної діяльності дитина планує процес конс­труювання, створює задум. Успішність його реалізації ба­гато в чому залежить від її вміння планувати і контролю­вати процес конструювання.

Уміння обстежувати конструкцію розвивається під ке­рівництвом дорослого. За правильної організації цього процесу 3-4-річна дитина називає предмети, вирізняє їх основні частини, деякі деталі; 4-5-річна - добре розріз­няє основні частини за величиною і формою, встановлює розміщення одна відносно одної. Старший дошкільник мо­же самостійно проаналізувати зразок або конструкцію (виокремити частини, з'ясувати їх призначення і просторове розміщення), знаходить цікаві конструктивні розв'язан­ня, планує етапи створення власної конструкції; 6-7-річ- на дитина вже аналізує конструкцію предмета з практич­ного погляду. Виокремлюючи частини, вона встановлює їх функціональне призначення, відповідність форми, вели­чину, місцезнаходження, а також думає про ситуації, у яких використовуватиметься конструкція.

Удосконалення аналітико-синтетичної діяльності ство­рює основу для конструктивної творчості дошкільника.

Типи конструктивної діяльності, їх вплив на психічний розвиток дошкільника

Основними типами конструктивної діяльності є конс­труювання за зразком, конструювання за даними умова­ми, конструювання за задумом.

Конструювання за зразком. Суть цього конструювання полягає у відтворенні в конструкції запропонованого як зразок предмета. Найпростіший спосіб такого конструю­вання - створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати особливості, послідовність процесу, деталі конструкції, дії конструктора тощо.

Значно складнішим є конструювання за готовим зраз­ком, оскільки дитині необхідно виділити у ньому окремі деталі за результатами його обстеження. У цьому процесі дитина виробляє точніше уявлення про предмет, який не­обхідно буде сконструювати. Основне при обстеженні зраз­ка - проаналізувати великі основні його частини та їх взаєморозміщення.

Використання розчленованого на елементи зразка вип­равдане лише на початку оволодіння конструктивною ді­яльністю, коли дитина набуває перших навичок обстежен­ня, вміння виокремлювати його основні частини. Тривале конструювання за розібраним зразком з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись точно копіювати йо­го, вичерпує своє конструктивне завдання.

Діяльність, яка складається лише з точного відтворен­ня зразка, не розвиває вміння творчо розв'язувати конс­труктивні завдання. Цій меті підпорядковане конструю­вання за цілісним зразком, коли дитина внаслідок обсте­ження повинна встановити, за допомогою яких деталей вона зможе його відтворити. Ще ефективнішим є зразок-малюнок, оскільки малюку необхідно відтворити на осно­ві площинного зображення тримірну конструкцію, що ви­магає здатності бачити за зображенням реальну дійсність.

Конструювання за заданими умовами. Його особли­вість полягає у необхідності побудувати конструкцію на основі сформульованих вихователем умов, вимог, зав­дань, гри (сконструювати пароплав, щоб на ньому могли розміститися команда і пасажири; побудувати міст через річку, щоб по ньому могли проїхати машини). Для цього необхідно бачити залежність конструкції предмета від йо­го призначення, уміння враховувати і виконувати певні умови.

У процесі конструювання відповідно до завдання дити­на вчиться по-різному розв'язувати його на основі одних і тих самих умов. Це створює важливі передумови для роз­витку творчості - їй цікаво побудувати різноманітні бу­динки, у різний спосіб обгородити їх, спорудити міст через річку тощо. Нерідко дитина створює багато будівель, які послідовно ускладнюються. Спорудження високих і низь­ких, широких і вузьких, довгих і коротких будиночків формує у дітей гнучке уявлення про різні їх типи, узагаль­нене вміння їх будувати. Це становить основу творчого конструювання: діти легко будують потрібні їм споруди, втілюючи у них найвибагливіші задуми. Наприкінці дош­кільного дитинства створені ними конструкції відповіда­ють різноманітним і складним умовам.

Конструювання за задумом. Таких умінь вимагає від дитини ігрова діяльність, для якої потрібні будови не лише зі спеціального матеріалу (наприклад, кубиків), а й з пред­метів, які оточують дитину - меблів, дощок, палок, шмат­ків матерії тощо. Гра часто вимагає створення конструкцій, якими дитина могла б користуватися особисто. Діти буду­ють споруди, які хочуть використовувати у різних цілях: кораблі і баржі, на яких вирушили б у плавання.

Використання будов у грі надає конструюванню дітей великого практичного смислу, змінює його характер. Конструюючи, вони дбають, щоб будова була подібна до певного предмета, щоб можна було погратися з нею. Така настанова змінює ставлення дітей до процесу конструю­вання: вони намагаються створити конструкцію, яка б максимально відповідала задуманій ними грі.

Конструювання для гри об'єднує дітей: вони вчаться спільно обговорювати його план, разом виробляти рішен­ня, підпорядковувати свої бажання конструктивним за­думам, відстоювати свої міркування щодо конструкції тощо.

Типи конструювання чергуються залежно від його зав­дання і ситуації, у якій діє дошкільник. Кожний із них розвиває у дитини специфічні здібності.

Для створення будов діти використовують призначений для цього будівельний матеріал (бруски, кубики), а також інший (палиці, фанерні і картонні ящики, коробки, дошки тощо). Це розвиває у них спеціальні здібності, сприяє фор­муванню навичок спілкування, естетичних, моральних якостей. Вони вчаться узгоджувати свої плани і дії, вияв­ляти ініціативу, відстоювати свої пропозиції, поступатися, допомагати одне одному, радіти спільному успіху.

У старшому дошкільному віці конструювання стає складною і різноманітною діяльністю. Крім будівельного матеріалу, діти використовують конструктори з металу, пластмаси, дерева з різноманітними типами з'єднання дета­лей. Особливо приваблює старших дошкільників конструю­вання з паперу, природного матеріалу. Вони вже можуть са­мостійно придумувати й виконувати оригінальні вироби.

Конструювання розвиває уміння бачити предмет, розу­міти його призначення, властивості деталей. Під час скла­дання конструкції дитина переконується, що одні деталі стійкі у будь-якому положенні, інші - лише у визначено­му, а різноманітні поєднання деталей дають різну міцність (важко, наприклад, створити міцну будову лише з плас­тин, та, поєднуючи кубики і пластини, можна зробити міц­ний будинок).

У процесі конструювання діти дізнаються, що визначе­ній формі і вазі деталей відповідають визначені конструк­тивні властивості. Наприклад, куб однаково стійкий, на яку б грань його не поставили, а брусок буде стійким, як­що його покласти на будь-яку бокову грань.

До продуктивних видів діяльності належать аплікація і ліплення, які за психологічним значенням подібні до зоб­ражувальної і конструктивної діяльності. У дітей, активно зайнятих малюванням, конструюванням, ліпленням і аплі­кацією, розвивається здатність до планування діяльності